Сльоза солона з дна твоїх думок...
Якщо мовчиш – то просто плач від щастя.
Я знаю... Сам колись промок.
Не віриш? – Зрозумієш з часом.
Очищення, яке болить у снах.
Якщо є біль, то є надія правди.
Мовчиш? (А в Києві весна) –
Мовчи... Та напиши як справи

* * *

Втрачене покоління ліриків
Лікується студентами
З «Карпенка-Карого».
Їх чеснотами,
Прозою,
Віршами
Та …іншими
Студентами…
…хоча б з «Драгоманова».

* * *

Сортувати твої каблучки
Так приємно і трохи щедро,
Хоч для мене твої парфуми –
Чужий запах в моїй валізі.

* * *

В тебе мало очей,
В тобі погляд розбудить молитву.
Не кричи і не вий,
Тиша давить в спотворену темінь.
Знову зраджуєш сам,
Адже хочеш любити і жити,
Тільки правда твоя
Несуттєва й давно не по темі.
В тобі вдосталь дірок,
Твоє серце – до всього готове.
І від болю твого
Просто хочеться вовком завити.
Мабуть, вчитись любити
Неможливо хоча б без любові...

* * *

Асфальт... Чуже печиво...
Трохи диму...
Твій попіл скрізь,
На мільйонах курців пасивних.
Кажуть, декому все посильно,
А у декого – в серце щур проліз.
Говорили два ворони гарні речення
І холодний чай,
І несвіжий хліб
Ще не прибрані.
Серед всіх рабів двоє вибраних,
Що знайшли себе пізно ввечері
...десь на вулиці...

* * *

Свідок чужої пожежі,
Свідок швидкого підпалу.
Збільшуєш...
Зменшуєш...
Мало?
Ґрати. Фортеці. Вежі.
Ти загородиш вихід,
А на табличці: „Вільно”.
Кола...
Спіралі...
Битви...
Ігри...
Рухатись важко повільно.
Трохи пече зі споду.
Свідок і вдома свідок.
– Може втечеш?
– Знайдуть. Прийдуть.
Все зрозуміють з виду.
Зранку дзвінок і вітер.
Тепла рука на грудях.
Трохи покрутиш. Встанеш – витреш.
Сон полетить в нікуди.

* * *

Вибір носить червону сукню,
Витрачає чуже й не платить.
Хоч скрипаль має нові струни,
Та не хоче на них зіграти.
Більше драйву лежить в футлярі.
Вибір завтра не той, що вчора.
Нову сукню черговій лярві
Подаруєш та ще й накормиш
Пустим словом і тим же ділом.
Я вітаю: твій вибір сховищ.
Тіло вибору – просто тіло,
А вже завтра на вибір совість.

* * *

Молишся тихо і спиш спокійно.
Пізно. Самотньо. І холодно.
В тебе у серці народжена двійня,
Його подарунок: два голуби.
Мріяла раєм прогріти свій закрам,
Вечір побачити в зорях.
Холодно. Темно. Місяць заплакав.
Вікна про вічність говорять.
Тінню ходитимуть заспані рими,
Біль відведуть від ікони.
Зустріч завершена...
Два пілігрими в серці утворюють коло.

* * *

Кривда стукає пульсом у горлі.
Чи на дверях лишає крейду.
Підбираєш сюжеті й ролі
І пояснюєш їх за Фрейдом.
Твій сценарій такий незвичний,
А комедія – швидше драма.
Не наклеюй на попільничку
Коротеньку тупу рекламу,
Що куріння здоров'ю шкодить
Чи що газ – недешева штука.
Кривда здавлює і виходить,
Та виходить, чомусь, без звуку.
Ти в Сірка не позичиш очі.
Цей візит лиш дублює втечу.
Не зупиниш. І не зурочиш.
Твоя жаба – то й є предтеча.

* * *

Стіни в кімнаті знову мовчать,
Мовчать, але дихають.
Хочеш – то зараз просто поплач
Або його здихайся.
Він не втече, він не впаде і не викрикне.
Стіни мовчать, стіни мовчать, та дихають.
Верхня межа, мідний фінал –
Все на камеру.
Хочеш – питай, хочеш – розвіюйся в гаморі.
Перша весна, перше тепло
Родить скверами...
Стіни мовчать: золото в них під шпалерами.

* * *

Зґвалтовано націю.
Суспільство голосить оргазмами.
Один чоловік
Ще дивиться з болем на каторгу.
Залізний режим...
Немає ні слова, ні назви ще.
Тоді промовчали,
А зараз ніхто й не питатиме.
Обмежений світ парканами
І світобаченням.
Лиш сумніву тінь
Будує дорогу до іншого.
Ви щиро молились,
Та досі всього не пробачено.
Зґвалтований світ
Чекає спасіння Всевишнього.

Дощ

Ввігнавши штопор мені у вени,
Скручуєш їх у мотузку,
Стоїш на місці, хитаєшся
І падаєш десь аж на дно.
Ти завтра знову прийдеш до мене,
Тверезий чи п’яний у друзки,
Ти завтра... Знову... Впадеш ...на дно.
Я в вкотре бачив дитину й маму.
Вони наснились, коли я спав.
Чудовий сон та мокрі рами...
Ти той, кого я не чекав.

* * *

Наляканий чорним котом,
Що йшов на весняне побачення…
Кіт вилив березовий сік,
Щоб ним напоїти місяць.
У шафі стоїть скелет,
Якого ніхто не бачив,
Одягнений в капелюх,
І тільки очима кліпає.
Наляканий чорним котом,
Який уночі приходить
До тебе на ковдру, поряд,
Щоб чистити чорні лапи.
В зелених його очах
Стікаєш березовим соком,
Бо просто не хочеш бути
Ганчіркою для підлоги.