Галерея авторів та літературних героїв

Побачила світ нова книжка Антоніни Спірідончевої - збірка оповідань "Малолітка"

Thu, 13 Dec 2012 11:48:35 GMT

Нещодавно у видавництві «Зелений пес» побачила світ нова книга Антоніни Спірідончевої - «Малолітка». Це збірка оповідань про дівчат, які стають дорослими. Твори, що увійшли до неї, є досить конфліктними, в них піднімається великий спектр проблем, з якими зіштовхується молода дівчина: починаючи від зіпсованих стосунків з батьками, непорозуміння з подругами, відчуття несправедливості, викривленого бачення благополуччя і закінчуючи такими, що стосуються здоров’я, кохання і перших стосунків, небезпечних розваг, майбутньої професії, творчості. Героїні шукають свій шлях у житті, часто впираючись у закриті двері, залишаючись сам на сам зі своїми проблемами, прагненнями і переживаннями. Подекуди зворушливі, подекуди сповнені цинізму, усі твори «Малолітки» об’єднані особистим бунтом героїнь проти різноманітних рамок, встановлених суспільством.

Валентинки!

Fri, 03 Feb 2012 13:47:20 GMT

Привіт!
Починаємо збирати вірші до дня св. Валентина?
Пропоную так: по 5 віршів від кожного - таких, що на думку автора мають чуттєво прикрасити це свято.
А я зверстаю електронну книжку і підчеплю її на книжковий сайт для вільного скачування. А шо? Прогрес! Електронні книжки - це тепер серйозні книжки!
Тільки треба знайти когось, хто обкладинку намалює (як мінімум) і всередині книжки якісь художні закарлючки (як максимум).
Хто що про це думає? Збираємо?

Перехресники на інтернет-ялинці

Thu, 29 Dec 2011 15:42:44 GMT

Наталя КЛИМЕНКО: "...сліди, на воді зоставлені, відбиваються в небесах..."

Наталя Клименко — Thu, 15 Dec 2011 20:15:57 GMT

Уявляєш – завеснієш ти,

Уявляєш – і я воскресну.

Лише факти про... Валентину ЗАХАБУРУ

Вікторія Осташ — Sat, 03 Dec 2011 17:03:46 GMT

Киянка, за фахом філософ-релігієзнавець, поет-бард. Працює бібліотекарем. Любить кататися на сноублейдах та подорожувати (те й
те трапляється не дуже часто, але ж!)...

Вибране: Валентина ЗАХАБУРА

Вікторія Осташ — Sat, 03 Dec 2011 17:00:27 GMT

Ваш Нотр Дам на розпатланій вулиці...

…Як важко вірити й летіти над світи
До мови серця – в осінь непомітну!

Ятоморе

Море приходить до мене повз вікна –
Дотиком солі на вогкій щоці.
Море трима Аю-Дагові ікла
І не збивається на манівці.

Шурхіт таємний нічного створіння –
Море безкрає ридає дощем.
Вітер на попіл стирає каміння...
Море на попіл стирає мій щем...

Море – це місто із мушлів й коралів,
Де кашалоти й медузи повільні –
Аристократи.
Але в ідеалі
Море – це я і мої сновидіння.

Лише факти про... Вікторію ОСТАШ

Вікторія Осташ — Sat, 03 Dec 2011 16:54:42 GMT

Народилася 9 травня 1972 року в Києві.

За фахом – літературний редактор, працює викладачем.

Кандидат філологічних наук. Член НСПУ та Ради НСПУ.

Автор поетичних книг "САД-О.К.” (Київ, 2002) та "ВІЗІІ” (Львів, 2006), романели «Пристрасті за генієм» (часопис "Київ”, №9, 2004), оповідань («Нова проза», Луцьк, 2006).

Член літради Міжнародного клубу православних літераторів «Омілія».

З 2003 року очолює Київську літстудію "Перехрестя” при НСПУ.

Вибране: В. ОСТАШ

Вікторія Осташ — Sat, 03 Dec 2011 16:50:26 GMT

так довго зважуєш омани...

Лише факти про... Лесю МРУЧКІВСЬКУ

Вікторія Осташ — Wed, 30 Nov 2011 11:35:15 GMT

За освітою режисер, філософ. Живе і працює у м. Києві.

Перша прозова публікація – в літературно-мистецькому журналі "Світовид" (1999).

Переможець Міжнародного літературного конкурсу "Гранослов-2004" у номінації "проза", за результатами якого вийшла друком перша книжка – збірка прозових творів "У пошуках ноти" (Київ, 2005).

Проза: Л. Мручківська

Вікторія Осташ — Wed, 30 Nov 2011 11:31:08 GMT

...Вони потребують видовища!..

...І ти раптом повіриш, що щастя буває і не таким мінливим,
як його малювали перед тобою…

ПОЧАТОК ЧОРНОГО КВАДРАТА

Ти вигадав місто без назви і мешкаєш у ньому.
Без імені і без адреси… Без почуттів…
Наявнієш просто у місті сухої скорботи і
проживаєш одне з наймарніших життів…

Ромо майстрував крила і бачив небо. Перед осінню завше хочеться відлетіти зчервонілим листком кудись у далеку Нігерію… Хоча, і Зімбабве непогане місце…
Ромо не бавив дівчат. Вони здавалися йому бридкими. Він лагодив крила і не зважав ні на спекотливе маячіння жовтих примарливих плям перед очима, ні на спітнілі долоні. Жива була у селищі легенда про самовпевненого Ікара. Ромо не вірив у легенди, та, навіть, якщо б і вірив, то все-одно б лагодив оці крила.
- Що будеш із ними робити?
Дурна Лелька! Вона нічого не тямить у прагненні… Хоча, можливо, щось і тямить…Та це щось вже надто заземлене і вузьке… А у мистецтві вона дійсно не розуміється.
/…/
- Ромо має летіти!
- Ромо летить!
- Ромо!
- Ромо!!
- Ромо!!!
Як вони потребують видовища! Подивувався Ромо, зорячи натовп. Видовище… А, можливо, - то і є сенс існування… Сьогодні я - видовище. Кожна людина мріє бути у центрі уваги, тільки більшість вимагає гарантовану власну безпеку.
Ромо лагодив востаннє крила.
Його абрис на тлі яскравого неба не говорив, стверджував рішучість і непохитність наміру.
"Ікар зовсім нічого не знав про сонце, якщо вірити усім цим байкам про нього… я знаю про сонце усе. Головне – сонце – є протистояння Чорному Квадрату”.
Ромо підвів голову назустріч сонцю…