Категорії розділу | |||||||||||||
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Форма входу |
---|
Пошук |
---|
Календар |
---|
Наше опитування |
---|
Що означає для Вас літстудія "ПЕРЕХРЕСТЯ"
1. коло друзів та однодумців 2. засіб демонстрації своїх можливостей і свого хисту 3. місце живого спілкування 4. не замислююсь над цим 5. майданчик для старту в літературі 6. місце де можна дізнатися про щось нове 7. можливість обміну енергією 8. місце розваг і відпочинку 9. інше (вказати що саме) Всього відповідей: 27
|
Друзі сайту |
---|
Статистика |
---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
00:44 Ірина КОЗЛОВА: "Мій ліричний герою..." | |
Ірина КОЗЛОВА
Народилася 22 липня
1960 року в с. Жолдаки Конотопського р-ну. Навчалась у школі № 9, закінчила
бібліотечне відділення Сумського культосвітнього училища, Сумський педагогічний
інститут, Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя. Працювала
бібліотекарем, згодом – учителем, заступником директора школи № 9. Автор двох
поетичних збірок, численних публікацій у альманахах, періодиці та в
інтернет-виданнях. Керівник літературної студії «Джерела» з 1993 року. *** У цій опівнічній розмові, у змові, у зливі, у злоті, у цім опівнічнім польоті, у зроненім слові нічному, у зраненім морі, на зломі, на синій оцій паполомі, на зорянім лоні, в полоні, у присмаку кави гіркому - додому, дитино, додому, на білій долоні, при скроні, солоні, дитино, солоні, нервові, дитино, нервові, в нічному оброненім слові, у схлипі оцім світанковім, в короні, в долоні, в долині, на битій морозом калині, останні, бо невідмоленні, калені, дитино, шалені, нетлінні, стосильні, осінні, в коліноукліннім сумлінні, в тремтінні тонкого спокою, в нестерпнім жаданні двобою, у присмерку давнього літа, - зотліти, злетіти з орбіти, любити, дитино, любити, спалити мости і помости, у гості, дитино, у гості...
*** …Мій ліричний герою, то чом би тобі не прийти В цей рядок, і надвечір не випити кави зі мною, Коли ген по землі пошивається простір імлою, Коли ген у висотах зимові ладнають мости?..
Мій ліричний герою, зеленим горить світлофор, І вселенська тривога пече перестуком у скроні, Ніби всі перепуття – на цім зльодянілім пероні, Ніби всі повноваження – сонній станційній вороні: Nevermore!
У зеленій сльозі затремтить натяжний небозвід. Лівим кутиком вуст посміхнешся – авжеж не до мене, І гойднеться перон, і високе сузір’я зелене Осипатиме лід.
Мій ліричний герою, ти дивну обрав іпостась, Так подібну останньому щастю і першому снігу. Мерехтить часопростір, і місяць схиливсь – на відлигу. Повертайсь.
* * * Хорошо, пусть я буду опять фантазерка и лгунья, И смешаю слова для забавы, Но когда над озерами теплыми мягко и мглисто Заскользила вечерняя синь, Но когда из-за леса нахально взошло спелым яблоком полнолунье, Чтоб росою пролиться на травы, Покачнул ароматные белые зонтики тысячелистник И сильнее запахла полынь –
Не хватило желаний для звезд, перепутались траектории – Столько сразу их с неба упало. То, как ты объясняешь движенье светил – тоже верно И к чему-нибудь да приведет, И соцветия алые засветил папоротник, который Не расцвел на Ивана Купала, И у дома напротив столетний зацвел можжевельник, Который вообще не цветет.
По скрипучим ступеням поднимемся ближе к небу, под самую крышу, Где оркестры кузнечиков лунных, В доме ветер сквозной, окна настежь и двери раскрыты, Капля воска стекла по свече. И опустится звездным занавесом тишина, и тогда я услышу Стук сердец и далекие струны. Пусть летят мимо нас для других по шальным траекториям метеориты, Когда я засыпаю на горячем плече. * * * Нас отпустит дорог и случаев Круговерть. Если морем идти, как сушею, Будет твердь. Муза – ветреница, любовница, – Не жена. Лунным плеском реки наполнится Тишина. Колокольчики спят под кронами – Соль-диез. Еле слышными перезвонами Полон лес. Сеет звезды по небу августа Решето. Кто отнимет меня у радости? А никто. Разноцветно горят фонарики – Миражи. Если двое берутся за руки – Будет жизнь.
*** …На ночь глядя не приведи Господь играть в слова... С.Городничий Слова – безмерны. Рифмам не до правил, Тут все всерьез, до края и сполна: Сквозь три границы вздрогнула она, Когда он в телеграмме точку ставил,
И двери распахнула до звонка, Будь там хоть почтальон, хоть просто ветер; Ей пары слов хватило для ответа Наперекор шестнадцати векам.
Словам дана нешуточная власть Казнить, прощать, повелевать и рушить, Решать, кому на счастье ляжет масть, А кто заложит трон, часы и душу,
Кому дрожать при слове ”невпопад”, Кому не дрогнуть при словах "с вещами”. Летит листва по слову "листопад”, У слова "сорок” – вечность за плечами;
Слова обрывком скомкались в горсти, Слова с небес обрушились грозою, И в серебре повинной бирюзою Окаменело тихое "прости”.
Игра в слова поэту и ребенку Зачтется и простится. Прочим – нет. И свет погас на слове "гаснет свет”, И я не допишу строки в потемках... | |
|
Всього коментарів: 3 | |
| |