Київська літературна студія "Перехрестя"

БЕРЕЗЕНЬ СВІТУ: зустріч на "Перехресті" 16 березня 2016 р.

Ostashkіna — Thu, 10 Mar 2016 21:50:06 GMT

Літстудія "ПЕРЕХРЕСТЯ" запрошує

на традиційну зустріч в Будинку письменників

(Київ, вул. Банкова, 2)

А оскільки 8 березня трапився вихідний, і ми нарізно святкували

чи то день жіноцтва, чи то просто свято весни... -

березневу зустріч було перенесено на

16 березня (середа), 17-00.

Перша здибанка літстудії навесні зазвичай відбувається

між Днем письменника і Днем поезії,

то саме це і стане нашою темою цього разу.

Цікаво, що у дей день - 16 березня сталося таке:

185 років тому - 1831 – світ вперше побачив

перший роман В. Гюго «Собор Паризької Богоматері»

177 років тому - 1839 – народився Франсуа Сюллі-Прюдом,

французький поет, перший Нобелівський лауреат з літератури

Сподіваємось, і на когось із нас чекатимуть такі чи подібні радісні події - видання книжок, нагороди та інші мистецькі здобутки!

Тож поки ми ще не стали Нобеліатами - є шанс поспілкуватися "запросто": у неофіційній атмосфері офіційної творчої організації - в київському осередку НСПУ

Зустрінемо цей БЕРЕЗЕНЬ літературного СВІТУ разом!

Миколаївсько-передріздвяне бібліо-чаювання відбулось!

Ostashkіna — Tue, 23 Dec 2014 20:32:53 GMT

У понеділок, 22 грудня, попри утому і дощенятко, таки дісталась бібліотеки...

Завдяки Валі Захабурі, зустріч видалась творча і навіть конструктивна. Читались нові твори, серед яких мені найбільше припав до душі нульовий розділ нової "Захабурсько дитячої" книжки (ще не виданої), яка народжується блискавично, просто навздогін "Ой, лише..."! Упевнена, вона буде ще цікавішою!

А ще дехто ділився щойно-доредагованим і новонаписаним :) І не лише зимовим...

Було тепло, затишно і навіть щемливо... хоча не всіх свт. Миколай доправив до місця нашої зустрічі: когось закрутив у вихорі справ, когось настрашив дощевицею, а кого й приспав :)

Але всі, хто не встиг чи не зміг до нас долучитися, сподіваюсь, ще почують і ті, і нові твори у новому році...

Тож до нових зустрічей - літературних і всіх інших!

Свято наближається!!!

Несторівські читання студії "Перехрестя"

Антонина — Thu, 13 Nov 2014 08:08:08 GMT

Усе почалося з ініціативи керівника студії "Перехрестя" Вікторії Осташ:

"Пропоную відзначити 900-річчя успіння прп. Нестора Літописця
поетичними читаннями!
Другі Несторівські читання – слушна нагода поділитися філософськими
розмислами, історичними ремінісценціями та інтимними переживаннями,
втіленими в поетичних рядках".

Словом, зустрілися і почитали-поспілкувались. Відчули на собі атмосферу холодної келії – в неопалюваному Будинку письменників.

Ось як Вікторія Осташ розповіла про нашу зустріч на своїй сторінці в Фейсбуці:

"Не дуже затишно було нині (ой, вже вчора у Будинку письменників... не так незатишно, як прохолодно: мої ніжки ледь не примерзли до підошов! Але спілкувались таки наснажено: і на один стілець (іменний від "Перехрестя") спромоглися назбирати, і вирішили ще розширитись (ще 2-3 викупити, сподіваюсь, нашкребемо...)... і М.Ю.Лермонтова згадали добрим словом... і про прп. Нестора Літописця не забули... і вдосталь наобговорювались творчості присутніх і навіть відсутніх (і на цьому світі, як-от Микола Вінграновський і Леонід Губанов, і просто серед нас принагідно – як-от Слава Рассипаєв...) ...і наслухались-начитались поезій: особливо епатажно-еротичних – від Антоніни Спірідончевої; ніжно-щемно-філософських від Валі Захабури; жіночно-пронизливих від Лілії Нечипоренко; нюансово-сугестивних від Єлизавети Жарікової; проникливо-історичних від Світлани Шинкарук; філософсько-іронічних від Костюченко Андрія, оригінально-перекладацьких від Максима Меркулова (хто блискуче прочитав оригінал і так само блискучий власний переклад поезії В’ячеслава Рассипаєва ... А ще науково-філософських від наших гостей Олександра та Андріана (яких на жаль немає на ФБ Усім щиро дякую за мужність, щирість і щедрість! А також і тим, хто нас цього разу лише слухав і коментував (як-от Валерія Богуславська), і навіть тих, хто рано повтікав (кажуть, ніби на роботу) як-от Володимир Осипенко ... Сподіваюсь, нікого не забула Ой, ще до нас зазирали – радісно, хоч і втомлено посміхаючись (бо для них Будпис – місце роботи), – осяйна Таня-Марія Литвинюк і енергетичний Сергій Пантюк – їм теж вітаннячко! Отож, 2-гі Несторівські читання на "Перехресті" відбулись! ВІТАЮ усіх письменних і писучих :)"

А я ділюся світлинами із зустрічі.

Максим Меркулов особливо проникся темою.

Ще раз Максим Меркулов

Єлизавета Жарікова

Андріан та Олександр, Валя Захабура

Вікторія Осташ демонструє щойно видану книжку Валентини Захабури – повість для дітей "О, лише, або З чим їдять вундеркіндів?"

Вікторія Осташ та Андрій Костюченко

Антоніна Спірідончева, Валерія Богуславська та Лілія Батюк-Нечипоренко

Другі Несторівські читання на "ПЕРЕХРЕСТІ"

Ostashkіna — Wed, 05 Nov 2014 18:55:34 GMT

Поетичні читання

на вшанування 1000-річчя успіння

прп. Нестора Літописця

11 листопада 2014 року

о 17-00

за адресою: Київ, вул. Банкова, 2

Будинок письменників НСПУ

Другі Несторівські читання - слушна нагода

поділитися філософськими розмислами,

історичними ремінісценціями

та інтимними переживаннями,

втіленими в поетичних рядках.

Відкриття XII сезону "ПЕРЕХРЕСТЯ"

Ostashkіna — Wed, 03 Sep 2014 17:44:17 GMT

Традиційне Відкриття нового сезону

в Будинку письменників (Київ, вул. Банкова, 2)

9 вересня 2014 року о 17-00 у Коференц-залі (2-й пов.).

У програмі:

- читання і обговорення творів "перехрестян" і гостей

- обмін практичним досвідом літтворчості, організації літературних заходів тощо

- обговорення творчих ініціатив (біжучого часу і на 2015 рік)

- живе спілкування...................................

Запрошуються учасники (давні і нові, постійні і "тимчасові" :))

і гості Літстудії, всі, хто цікавиться сучасним літпроцесом:

автори, критики, читачі etc.

Вікторія Осташ: Слово: До Міжнародного дня письменника

Ostashkіna — Sat, 01 Mar 2014 10:42:27 GMT

Дорогі друзі й колеги!

Хотілося і цьогоріч просто привітати нас усіх із Міжнародним днем письменника... Але вирішила не поспішати і радше звернутися з цими рядками, можливо, суперечливими, але, зізнаюся, чесними і виваженими.

Називаючи себе письменником, кожна людина розуміє свій авторський статус по-своєму. Хтось пишається цим «високим званням», зараховуючи себе тим самим до творчої інтелігенції, культурної (мистецької etc.) еліти нації (світової спільноти). Хтось лише прикривається статусом «письменника» як своєрідним ярликом, маючи ілюзію автоматичної поваги до себе з боку громади. Хтось узагалі не замислюється на цим... Як то кажуть, кожному своє... suum cuique...

Останніми часами дуже часто говорилося про десакралізацію письменницької праці, профанацію письменництва як цеху, втрату поваги до письменника як творчої особистості... Багато хто закидав письменникам самозамилування і самозвеличення на тлі страждань і сумнівів сучасної людини, втрату відповідальності та інтересу до потреб знедолених і принижених, нездатність адекватно відповідати на запити суспільства...

Сьогодні як ніколи відчуваю справедливість подібних закидів. Іноді стає навіть соромно називатися «письменником». І справа навіть не у відірваності багатьох авторів (у своїх мистецьких замилуваннях) від дійсності, не в аполітичності... Здається, переважна більшість письменників України нині навпаки демонструє повну «включеність» у складні суспільно-політичні (громадсько-політичні) і національно-культурні процеси. Іноді навіть занадто, так що хочеться закричати: «Досить! Годі!..», затулити вуха і заплющити очі (ні, навіть міцно закрити їх руками), утекти до якоїсь пустелі і мовчати-мовчати-мовчати...

А чомусь не «мовчиться»!

Важко мовчати, коли читаєш деякі пости і репости, коменти і листи «в приват» багатьох наших поважаних письменників, от хоча б у просторі ФБ. Важко мовчати, коли при тобі, а то й просто на твоїй сторінці називають своїх ідеологічних опонентів біомасою, покидьками, бидлом, а то і відверто бажають смерті, проклинають, принижують. Тривалий час, упродовж кількох місяців як «досить активний завсюдник інтернет-простору» я спостерігала за цими ганебними процесами. Спочатку поривалася гостро і дошкульно парувати, втручалася в суперчки, але то було недовго, і, як ви самі розумієте, безуспішно. Потім просто «моніторила» і намагась зрозуміти, чи є якась межа отій ненависті, отому ворогуваннню... Мабуть, межі на той час не було... Я припинила коментування і намагання довести свою правоту, обстояти власну позицію і навіть помирити опонентів... Припинила, бо ціна була надто висока: моральне, психічне і духовне здоров’я учасників суперечок (з обох боків). Припинила, бо переконалася, що на піку пристрастей і шалу жодна (можливо, за рідкісними винятками) людина не здатна почути іншу... Припинила ...і почала чекати... Довго... Але вир не вщухав. Не вщухає і досі.

Проаналізувавши свої спростереження, дійшла певних висновків і поступово внутрішньо заспокоїлася. Хоча деякі висновки виявилися надто болісними. Особливо мене вразили кілька таких проміжних (для себе) висновків. По-перше, найголоснішими і найнепримиреннішими (найобразливішими для опонентів) були голоси саме тих, хто найбільше писали у своїх творах про високе і вічне, навіть про Бога, янголів, смирення і милосердя. По-друге, багато хто з опонентів просто боявся висловити власну думку (і це в руслі полум’яних промов про нарешті здобуті нами свободу слова, демократичне суспільство та європейські цінності!). По-третє, найдошкульніші закиди спиралися на цілком «високоморальні» мистецькі зразки, причому часто супротивники посилалися на ті самі твори, що й їхні опоненти з іншого «табору». Для мене то стало крахом класичного формулювання (за Володимиром Висоцьким) «значит нужные книги ты в детстве читал...»: виявляється – не ті, або не так, або не тоді... По-четверте, мене поступово перестали вражати ті випадки обопільних образ і прояви непримиренної ворожнечі та ненависті. Невже ми звикли до такої манери дискусії (знайомої нам усім за радянськими часами, коли будь-який опонент (із площини культурних чи естетичних дискусій) ставав класовим ворогом і підлягав ізоляції та (або) винищенню...

Слово за влучними висловами наших класиків, славетних синів і доньок України – Тараса Шевченка, Лесі Українки, Івана Франка... – чи не єдина зброя письменника. І якщо те Слово сприятиме виключно самоствердженню, перемозі (за всяку ціну) над іншими, тими, хто просто дотримується інакшої думки, мабуть, настане кінець письменнику як «виду творчої людини», чи, зрештою, саме поняття «письменник» отримає інше наповнення.

Поки цього не сталося, хочу на повен голос сказати: отам, у тому задзеркаллі, я не хочу називатися письменником – волію залишитися просто людиною, навіть із неправильною думкою, хибними поглядами, ворожою ідеологією і нікому не потрібними творами.

Письменник помер! Хай живе Письменник!
Із професійним святом Вас, колеги!

Шануймося!

Відбулося закриття осіннього сезону "Перехрестя"

Ostashkіna — Fri, 29 Nov 2013 19:24:53 GMT

    У середу, 27 листопада 2013 року, плідно і весело, по-домашньому затишно (без офіціозу, кіно-, відео- і фотокамер), відбулась остання цієї осені зустріч філії "Перехрестя" у дитячій бібліотеці № 9 Шевченківського р-ну (Київ, вул. Білоруська, 34).
    Читали власні поетичні і прозові твори (нові і погано забуті старі) та обговорювали (своє і "чуже") "перехрестяни" Інна Прокопович, Антоніна Спірідончева, Майя Студзинська, Валентина Захабура та Вікторія Осташ.
    А. Спірідончева нарешті частково оприлюднила свою довговиношувану "Орлеану" (поему для підлітків, у якій оповідається про дівчинку Ганнусю, яка стає справжньою принцесою). Поему довго обговорювали і вирішили обговорити ще раз (уже після уважнішого прочитання повного варіанту всіма бажаючими). Обговорення має відбутися під час чергової зустрічі - а це вже скоро: 10 грудня в Будинку письменників НСПУ на Банковій.
        Приємною неподіванкою вечора стало долучення до нашого гурту Анастасії Добровольської, сценаристки, казкарки і поетки, із якою дехто з "перехрестян" вже встиг перетнутися під час відвідин Обухова - засідання літературної студії імені Малишка (керівник - Василь Трубай). Особливо запам'яталися прочитані Анастасією кілька казок про собачку "Жужжу" (із 33-х уже написаних молодою авторкою).
    Вільними слухачами були Максим Меркулов та Олександра Шаповал, які, тим не менше, стали справжніми активістами обговорення творів інших учасників зустрічі.
    Взагалі, взаємо-обговорення цього разу було як ніколи бурхливим. Очевидно оголошене минулого разу "перезавантаження" (з орієнтацією на посилення "критичного" блоку літстудійної роботи) швидше відбулося, аніж "ні"!
    Тож ця листопадова зустріч - своєрідне закриття осіннього сезону літстудії - виявилась справді символічною: попереду нова - зимова - пора, і нові - позасезонні - плани!

XI сезон "Перехрестя": ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ?

Ostashkіna — Mon, 11 Nov 2013 13:14:42 GMT

Нарешті (між гастрольно-концертною активністю "перехрестян")

відкриваємо новий XI сезон лістудії!!!

11 - дивна цифра, вона приховує несподіванку,

тож коли ще, власне, робити різкі рухи?

А тому 12.11.13 о 17-й планується ПЕРЕЗАВАНТАЖЕННЯ!

ХТО, ЩО і КОМУ здатний нині сказати

(сокровенне) мовою літературних творів?

Маєте твори та (або) власну думку щодо літстудійного "прориву"?

Чекаємо вас серед нас!

12 листопада 2013 р. о 17-00

Київ, вул. Банкова, 2, конференц-зала Будинку письменників НСПУ

Перша тисяча кроків літстудії «Перехрестя»

Антонина — Mon, 09 Sep 2013 08:15:53 GMT

На початку вересня у видавництві «Електрокнига» побачило світ перше колективне видання поетичних творів учасників Київської літературної студії «Перехрестя» – ювілейний альманах «Перша тисяча кроків».

Присвячений 10-річчю цієї літспільноти, збірник містить твори десятьох поетів, і це не випадково. Адже, як зазначає в передмові керівник «Перехрестя» письменниця Вікторія Осташ, «десять творів від кожного з десяти авторів за десять років творчості вкупі символічно утворюють тисячу. І подібно до того, як зріз дерева може багато і по суті розповісти про кожен рік його життя, так і кожен із авторів альманаху своїми поезіями здатний репрезентувати якусь відмінну (показову) рису життя літстудійного «організму» як цілості».

Автори альманаху – «перехрестяни» Алла Миколаєнко, Антоніна Спірідончева, Артем Занора, Валентина Захабура, Володимир Осипенко, Вікторія Осташ, Леся Мручківська, Максим Меркулов, Марина Єщенко та Надія Садова. Перша презентація «Першої тисячі кроків» відбудеться 13 вересня о 18 год. у Львові (каварня «Штука», вул. Котлярська, 8), під час цьогорічного Форуму видавців, у рамках 8-го Міжнародного літературного фестивалю. А надалі плануються кілька київських презентацій.

Для зручності читачів "Перша тисяча кроків" представлена в паперовій та електронній версіях, відповідно в книгарнях та інтернеті. Електронний примірник книги можна скачати на сайті "Автура" за адресою http://avtura.com.ua/book/1161/getfile/ . За умовами видавництва «Електрокнига» електронні версії розповсюджуються умовно-безкоштовно, з можливістю віддячити авторам переказом номінальної вартості книги на банкіську картку, постфактум.

Поетична Країна мрій

Антонина — Mon, 08 Jul 2013 13:04:35 GMT

В Літературній Країні мрій пора виділити підфестиваль - Поетична Країна мрій. :)) Поетів на Країну мрій з”їжджається багато, а уваги до них бракує. Принаймні вони губляться за повідомленнями про події з ознаками шоу, яким організатори надають більшої ваги зі зрозумілих причин.

Тим не менше Літературна Країна мрій надає можливість презентувати свою творчість як окремим поетам, так і цілим літературним об”єднанням.
Мала літературна сцена "Курінь”, що знаходиться посередині книжкового ярмарку, стала притулком для більшості поетів, що з”їхались з різних міст.

Так 6 липня виступи на "Курені” відкрило Черкаське літературне об’єднання ім. Василя Симоненка. Естафету підхопила Київська молодіжна літстудія "Перехрестя”, окремо виступала Катруся Гладка, відбувся масивний зліт "Гоголівської академії”. Поетів було справді багато, вони творчо перемішались в кафешці під парасолями навпроти сцени "Курінь", знайомлячись, спілкуючись, слухаючи колег. Там же, під парасолями, сиділи глядачі, бо з лавочками біля сцени був напряг. А 7 липня на "Курені” виступала гутірка поетів "Севама”. Їх читання супроводжував традиційний для "Країни мрій” дощ.

Черкаське літературне об”єднання імені Василя Симоненка вкотре довело, що поети можуть самоорганізуватись. Їх делегація приїхала значним складом, без запізнень (кияни зрозуміють :))), зі своїми ведучими і підготовленим сценарієм виступів. Від черкащан виступали Анатолій Антонець, Наталя Бонь, Оксана Одорошенко, які представили дитячі твори. А також Валерія Карбишева, Тетяна Козловська, Оксана Ланська, Оксана Галаєва, Юлія Кльотка, Катерина Вербівська, Антоніна Романенко та Олексій Юрін.

Добірку Оксани Галаєвої я б назвала "салютом уяв”, її вірші, деякі виражено урбаністичні, вирізнялись несподіваними образами.

Антоніна Романенко бавила глядачів сучасними байками. На Країні мрій це було дуже доречно. :))

12-річна Валерія Карбишева продемонструвала несподіваний для свого віку рівень поетичної майстерності — як за широтою думки, так і за художнім її вираженням.

Черкащанин Олексій Юрін верткий не лише в стьобі, яким наповнені його вірші, але й в самоорганізації. Він примудрився взяти участь одразу в декількох поетичних заходах Країни мрій.

Катерина Вербівська разом з Олексієм Юріним вели захід, їх дует був чудовий. Проте їх твори настільки різні і несумісні, що складно зрозуміти, як ці два автори змогли поділити маленьку сцену. :)) Поезія Катерини Вербівської чуттєва і прониклива.

Черкаське літоб”єднання ім. В. Симоненка повним складом на Країні мрій.

Від київської літстудії "Перехрестя” виступили Вікторія Осташ, Антоніна Спірідончева, Ярина Мавка (Ірина Кравчук), Світлана Кондратьєва, Михайло Невідомський та Євгенка Чугуй.

Поезії Вікторії Осташ — ідейно складні і глибокі, ніби просили додаткового часу на обмірковування.

Антоніна Спірідончева читала поезії зі своїх "галереї жіночих портретів” та "бунтарського циклу”.

Твори Ярини Мавки керівник студії Вікторія Осташ назвала "тонкими нюансовими”. Глядачі могли в цьому переконатись під час виступу поетки.

Майже реперські тексти звучали у виконанні Михайла Невідомського.

Світлана Кондратьєва - навчання на спеціальності "літтворчість" дає швидкий ріст майстерності автора. Це відмітила Вікторія Осташ, яка спостерігає за творчістю Світлани Кондратьєвої.

Євгенка Чугуй — лірична, ніжна і непроста у своїх віршах.

Катруся Гладка — яскрава, лірична, жіночна. Її виступ тривав півгодини, тож охочі мали час розсмакувати любовну лірику поетки і не тільки.

Поетичні читання Гоголівської академії — це поетичний набіг, зліт, штурм — не знаю, як точніше назвати. Серед г@ківчан зі сцени "Курінь” виступили Надя Позняк, Олексій Ганзенко, Олег Коцарєв, Роман Повзик, Ганна Осмоловська, Заза Пауалішвілі, Таня-Марія Литвинюк, Анна Єгорова, Ольга Бражник, Сергій П’ятаченко, Олена Степаненко, Ірина Шувалова та модератор інтернет-сайту "Гоголівська академія" Ніка Новікова.

Надя Позняк, яка приїхала на Країну мрій із Сум, запам”яталась проникливістю своїх творів, їх емоційною насиченістю. Каже, що приїхала заради обміну досвідом, інших послухати і себе показати, адже літературні студії невеликих міст усе ще є ізольованими від поетичних рухів та існують самі в собі.

Олексій Ганзенко свій виступ почав скромно:
- Перед вами один з цьогорічних переможців "Коронації слова"!
На розсуд публіки він представив свою "МЕнеїду", події якої розгортаються на Трої-єщині. Герої нові, час новий, обставини нові, а МЕней - як і раніш, парубок моторний і хлопець хоч куди козак. :))

Порадувала глядачів і Таня-Марія Литвинюк своїм майже інтимним читанням поезії. Її спраглий еротичний напівшепіт зібрав осіб чоловічої статі (фото з її сторінки на ФБ).

Заза Пауалішвілі - готується до виступу, ще мить і зі сцени полетять його пронизливі рядки і влучать в дівочі серця.

А ось так творчо перемішались поети з Черкас, Сум, Білопілля і Києва, які брали участь у різних поетичних заходах "Куреня" в суботу 6 липня. На фото: Наталя Гончарова (Київ), Сергій П’ятаченко (Суми), Ольга Бражник (Білопілля), Вікторія Осташ (Київ), Оксана Ланська, Наталя Бонь та Оксана Галаєва (Черкаси).

7 липня під рясним дощем переливало поетичні меди літературне об’єднання «Sevama», керівник і організатор Оксана Яблонська. Виступ гутірки під відповідною назвою «Яблучний мед» був досить символічним, адже, найчастіше слав’янського Купайла, чий день за новим стилем традиційно відзначають 7 липня, зображають саме з яблуком, воно ж є символом і самого літературного об’єднання. Окрім того, подібно до різних видів меду: квіткового, гречаного, липового тощо, - гутірку представляли різнотематичні поети і музиканти не з одного регіону України.

Так, першим було надане слово Дмитру Кокошинському – зовсім юному київському музиканту та автору поетичних текстів. Юнак нагадав глядачам, як може битися серце, повне запалу на молоднечої енергії, коли воно закохане уперше і уперше стикається з непосильними труднощами невідповідності реального і бажаного. Завершенням його купальських пошуків стали пісні – власноручно покладені на музику, вірші Василя Стуса.

Опісля естафету перейняла поетка-бард із Хмельницького Оксана Романів. Її філософська лірика спонукала подумати не лише над одвічними питаннями сенсу буття, людськими стосунками, але і такими побіжними заувагами, як, до прикладу, падіння дощу.

Надзвичайно драйвовим видався виступ ніжинського поета-урбаніка Ярослава Гадзінського. Його чіпка образність дала змогу побачити у буденності літнього мегаполісу щось нехарактерне і невловиме, як от серпнева парфумерія.

Юлія Набок-Бабенко, поетка із Миколаєва, вразила публіку ніжністю своєї лірики та мелодичністю. Почасти здавалося, що кожен її текст, ніби симфонія, у якій кожен рядок відіграє, подібно музичному інструменту, відведену лише для нього, партію.

Передостаннім до слова був запрошений вінницький поет Сергій Рибницький. У своєму виступі хлопець зробив акцент на соціальній поезії: замислився не лише над покращеннями людського життя, але і, чому «у бібліотеках не можна триматися за руки».

Завершенням поетичних переливань яблучного меду стали ліричні сповіді авторки із Бердичева Катерини Ляшевської, яка до того ж була і модератором севамівських читань.

Примітно, що не зважаючи на грім і блискавицю, слухачів у авторів літературного об’єднання було доволі: люди мостилися не лише під сценою і паралельними накриттями, а й заполонили парасольками прохідну частину.

Отже, поети вже вкотре підтвердили, що на Країні мрій вони є самостійною і великою силою (проте не надто впливовою), що їм не страшні ні спека, ні злива, що поетичні заходи пора виділяти в окремий підфестиваль - Поетична Країна мрій. :))

Антоніна Спірідончева,
Катерина Ляшевська
Фото: Оксана Галаєва,
Антоніна Спірідончева,
Сергій Рибницький