|
Публікуємо свої твори
|
|
| Ostashkіna | Дата: Субота, 02.04.2011, 16:03 | Повідомлення # 1 |
 Сержант
Група: Администраторы
Повідомлень: 21
Статус: Offline
| Усіх бажаючих стати постійними учасниками літстудії і сайту запрошуємо публікуватися тут. Найкращі твори згодом потраплятимуть до рубрики "Твори студійців"
|
| |
| |
| примара | Дата: Середа, 13.04.2011, 22:33 | Повідомлення # 2 |
|
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Усе було: смерть і життя,
В сценаріях забутих кінофільмів.
десь загубилося наше буття,
в буденності сюжетних ліній.
Людське життя - це дивовижна гра,
де ми - актори другосортних ролей,
на жаль, нікому не дають слова,
На жаль, нікому не кажуть паролей.
Ми десь були у цьому фільмі,
хоч і не знаємо - комедія чи жах.
в сюжетах пропливаємо як тіні,
по справжньому живучи лише в снах.
|
| |
| |
| Ostashkіna | Дата: Четвер, 14.04.2011, 01:05 | Повідомлення # 3 |
|
Сержант
Група: Администраторы
Повідомлень: 21
Статус: Offline
| Антоне, вітаю! Цікавий задум вірша, але є кілька речей, які потребують корективів,на мою думку. 1. ритм: наприклад, 1-й рядок "Усе було: смерть і життя" - у цьому рядку двостопний розмір (чергуються 1 наголошений 1 ненаголошений склади); 3-й рядок - "десь загубилося наше буття" - тристопний розмір, він більш розлогий, уповільнений...;; також ритм "накульгує" тут: "На жаль, нікому не кажуть паролей" (наголос мимоволі "ставиться" - кажУть, аби ритм зберігався...) 2. рими: наприклад, "життя - буття" - досить банальна, частовживана рима; "гра - слова" - узагалі не рима... Але остання строфа (чотири рядки) досить сильна. Особливо завершення.  Є ще таке поняття як "повітря" у вірші. коли можна читати без напруження, не "затискаючи" дихання. Наприклад, якщо останній рядок переробити якось так: "по-справжньому живем лише у снах" - це повітря виникне... бо слова типу "живучи" утруднюють читання(вимовляння); крім того на стику слів можуть виникати небажані співзвуччя: по-справжньоМУ ЖИвуЧИ ЛИше" Сподіваюсь, це допоможе вам, Антоне, і не відіб'є бажання писати...  Надсилайте щось іще, можна на пошту viktoriya-ostash@ukr.net З повагою і щирими побажаннями - наснаги, тепла... В.О.
|
| |
| |
| Захабура | Дата: Четвер, 21.04.2011, 13:41 | Повідомлення # 4 |
|
Рядовий
Група: Модераторы
Повідомлень: 4
Статус: Offline
| Є думка, є втілення - це важливо!
Але дійсно є над чим працювати
"на жаль, нікому не дають слова,
На жаль, нікому не кажуть паролей."
у другому рядку виникає наголос на "не кажУть" - краще було б двічи повторити "не дають" - тоді б не виникла "жУть". Наголоси й збіги слів - це хвороба всіх поетів, як юних так і дуже знаних. Ми самі того часто не помічаємо. "Авторська глухота" - це так офіційно зветься. Так що не переймайтеся, Примаро. Пишіть!
|
| |
| |
| chromova | Дата: Неділя, 05.06.2011, 08:27 | Повідомлення # 5 |
|
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Вітаю студійців
Чоловічі стрижки. Вуса й бороди. Майстер найвищого класу
один мій знайомий - перукар, що тримає цирульню у вузькому провулку
неподалік міського ринку
має звичку, яка (я так думаю, але це виключно моя точка зору) стала причиною самої себе.
це, як на мене, не зовсім хороша звичка.
не те щоб я когось осуджувала, але... ви мене розумієте.
одним словом, нерідко він, уже повісивши на двері своєї цирульні
("Чоловічі стрижки. Вуса й бороди. Майстер найвищого класу")
табличку "Зачинено. Приходьте взавтра"
і вимкнувши у залі світло,
сідає в одне з тих великих і зручних крісел,
де нерідко так кортить задрімати чи не кожному з його числених клієнтів.
він нахиляється до тумбочки під великим дзеркалом, проти якого стоїть те велике крісло
і в якому відбиваються - темний зал і силует мого знайомогу перукаря,
він дістає із тумбочки круглий скляний акваріум
і ставить його перед собою на столик.
він витирає долоні об власні коліна.
якщо очі уже звикли до темряви, то можна побачити,
що в акваріумі бовтаються на тонких дротинках
кілька паперових риб.
кілька саморобних паперових риб.
жовта, червона і синя.
три саморобні паперові рибини з очима із сріблястих паєток.
три рибини. шістко очей.
мій знайомий перукар кладе долоні на холодні стінки акваріуму.
він притискається носом до скла.
він закриває очі.
і - починає говорити.
він говорить швидко, але не затинаючись.
так говорять, коли завчасно продумують те, що хочуть сказати -
швидко, але не затинаючись.
він розповідає про важливі речі.
так, я думаю, що він розповідає про справді важливі речі.
ви знаєте, в нього є родина, і вони його насправді люблять.
і з ними можна говорити, вони хороші люди.
і... він перукар, ви розумієте. тобто щодня його може вислухати будь-хто з клієнтів.
можливо, деякі з них були б навіть не проти послухати.
і розповіли б якісь важливі речі у відповідь.
так, я впевнена, деякі були б зовсім не проти.
і ще... ви мені вибачте, але я не розумію
про які такі важливі речі можна щодня розповідати.
звідки стільки важливих речей, про які неодмінно необхідно щодня розповідати,
береться під вивіскою
"Чоловічі стрижки. Вуса й бороди. Майстер найвищого класу"
|
| |
| |
| Ostashkіna | Дата: Вівторок, 07.06.2011, 00:06 | Повідомлення # 6 |
|
Сержант
Група: Администраторы
Повідомлень: 21
Статус: Offline
| Вітаю, Анно!
той хто розмовляє
з паперовими рибами
у темряві свого сховку...
думка повертається то тим, то іншим боком, як ті три рибини! 
|
| |
| |
| karmacoma | Дата: П`ятниця, 25.11.2011, 23:16 | Повідомлення # 7 |
 Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Статус: Offline
| Добрий день!
Із нещодавнього:
Я так злетіти хотів
А мені відрізали крила
Не понесе вітрів
Нестримная сила
Й буду лежати
Мов гусак убитий до столу
Буду вмирати
Бо відібрали свободу
Якби ж мої крила
Зуміли ізнов відрости
Узріли би що є сила
Птаху вільним небом нести
Та не бути тому
Бо не виростуть ізнова крила
Потонулому кораблю
Більш не здійняти вітрила
|
| |
| |
| марьяна2012 | Дата: Середа, 04.07.2012, 18:55 | Повідомлення # 8 |
 Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 2
Статус: Offline
| Ледача подушка*
Маленькій Яринці треба рано вставати, щоб до школи йти, а не хочеться, ой як не хочеться! Ввечері питає Яринка в дідуся:
" Дідусю, чому вранці вставати не хочеться? Навчіть мене, діду¬сю, спати так, щоб хотілося вставати і йти до школи.
- Це подушка в тебе ледача, - відповів дідусь.
- А що ж їй зробити, щоб вона не була ледачою?
- Знаю я таємницю, - пошепки сказав дідусь. - Ото саме тоді, як вставати не хочеться, візьми подушку, винеси на свіже повітря, доб¬ре вибий її кулачками - вона і не буде ледачою.
- Справді? - зраділа Яринка. - Я так і зроблю завтра.
Ще дуже рано, а треба збиратись до школи. Не хочеться вставати Яринці, але треба ж нарешті подушку провчити, лінощі з неї вибити.
Схопилась Яринка швиденько, одяглася, взяла подушку, винесла на подвір'я, поклала на лавку _ та кулачками її, кулачками. Повер¬нулася до хати, поклала подушку на ліжко - та й умиватися. А дідусь у вуса посміхається.
* В. О. Сихомяинський. Знайшла це оповідання на сторінках свого улюбленого журналу «Дніпро»
|
| |
| |
| Маріанна | Дата: Неділя, 24.03.2013, 13:03 | Повідомлення # 9 |
 Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Статус: Offline
| [size=10][/size][size=10][/size][size=10]
ІЛЮЗІЇ
Ловець загублених ілюзій
Ще плаче стиха уночі,
Не знає, по якій заслузі,
Збирав загублені ключі.
Волає приспане сумління,
А думала, що відгуло.
Та кличе, наче провидіння,
Чиєсь засмучене чоло.
Не зупинити вже марнотність
Усіх щоденних тихих справ.
Не заховається самотність
У заході чужих заграв.. [/size]
Повідомлення відредагував Маріанна - Неділя, 24.03.2013, 13:06 |
| |
| |
| Маріанна | Дата: Субота, 11.05.2013, 15:28 | Повідомлення # 10 |
|
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Статус: Offline
| Паперове свято на семи вітрах,
Неба барви втратив однокрилий птах.
Цвях забитий в груди не пече уже.
Забуття не буде від палких пожеж.
Стогін будить громом блискавки з пітьми,
Пліт веде додому від воріт зими.
Полетить на волю тріснута струна,
Там зустріну долю, де лиш тінь німа.
Світ розгорне крила, нам безпечний схрон,
Зламані вітрила поверне Харон.
Тихий плач почують звірі у лісах,
З нами пожалкують у безхмарних снах
|
| |
| |
| Ostashkіna | Дата: Понеділок, 13.05.2013, 17:44 | Повідомлення # 11 |
|
Сержант
Група: Администраторы
Повідомлень: 21
Статус: Offline
| Вітаю, Маріанно!
Непогана ідея твору. Хоча ця поезія занадто традиційна ідосить описова (мало передається почуття чи емоція, більше змальовується за
допомогою логізованих конструкцій).
Дозволю собі висловитидеякі зауваги щодо технікивіршування:
У другому рядку вірша зливаються при вимовлянні склади першого слова "неБА" і другого "БАрви", а також на стикові другого і третього слів небажані скупчення звуків: "барВИ ВТРатив».
Банальні рими:
вітрах - птах
лісах – снах
Неточні слововживання:
цвях – не пече
тріснута струна
з нами пожалкують
Загалом багато загальників і штампів:
Тихий плач
Зламані вітрила
Безхмарні сни
Тінь німа…
Сподіваюсь, нічим не образила Вас як автора!
Пишіть ще!
З повагою,
В.Осташ
|
| |
| |
| Маріанна | Дата: Неділя, 04.08.2013, 10:17 | Повідомлення # 12 |
|
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Статус: Offline
| Ніч і я
Нічия.
Ні своя,
Ні твоя.
Течія.
Нічия.
Ніч чия?
Ніч - змія.
Сильна я?
Не твоя.
Нічия.
Вся земля
Без тепла,
Мов із скла.
Не моя.
Нічия.
|
| |
| |
| bezsoromna | Дата: Неділя, 04.01.2015, 20:13 | Повідомлення # 13 |
|
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Статус: Offline
| Пірнула в осінь....
Як в тихий смуток пірнула в осінь.
Щоб теплий вітер новини жовті мені приносив.
Щоб горде небо
Мене вдихнуло по саме денце.
Щоб розчинило в п"янкій безодні гаряче серце.
Упала в осінь...
Неначе в ніжність упала м"яко.
Сміявся ранок із того вчинку, сміявся й плакав.
Хотіла доля
Мене вернути й послала мрію.
А та злякалась і заховалась мені під вії.
Летіла в осінь...
Летіла довго у вірну осінь.
Мене зустріли, м"яку й колючу, тумани босі.
Приготували
В долонях сонця із м"яти чаю
Летіла в осінь... Лечу у осінь... Літаю..Додано (04.01.2015, 20:13)
---------------------------------------------
Зимовий етюд
Віхола,
білосніжна віхола
Над землею кружляє, мов птах.
Втіхою,
сніговою втіхою
Зачаровує поле і шлях.
З крилами,
з кришталевими крилами
Морозенко витає в степах.
Нивами,
неозорими нивами
В білосніжних замріяних снах.
Музика,
понад світом музика,
То мелодія зимних вітрів.
Звуками,
чарівними звуками
Витинає зимовий мотив.
|
| |
| |
| Ostashkіna | Дата: Неділя, 04.01.2015, 23:02 | Повідомлення # 14 |
|
Сержант
Група: Администраторы
Повідомлень: 21
Статус: Offline
| Вітаю нового учасника сайту!
цікаві твори - з погляду ритму (пісенні).
Щодо першого - про осінь: дуже динамічно все розгортається, але зі слів "Хотіла доля // Мене вернути й послала мрію. // А та злякалась і заховалась мені під вії..." з'являється відчуття вимушеності. Що насправді відбувається з ліричною героїнею? чи це справді важливо? от такі питання виникли в мене як у читача 
щодо другої поезії - "Зимовий етюд": така собі замальовка - красиво, енергійно... але знову ж таки - чи щось змінюється у нашому розумнінні зими? чи це просто пейзаж - без мети і особливого задуму?
А проте, за двома поезіями не варто робити висновки щодо творчості автора. Краще приходьте якось до нас, на очну зустріч! Познайомимось ближче!
Щиро, з повагою і новорічними побажаннями -
миру, радості, тепла і терпіння в Новому році,
В.Осташ
|
| |
| |
| bezsoromna | Дата: Понеділок, 05.01.2015, 00:05 | Повідомлення # 15 |
|
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 3
Статус: Offline
| Дякую за коментарі і побажання))) насправді з превеликим задоволенням завітаю до вас, якщо підкажете коли і де відбудеться наступна зустріч)))
|
| |
| |
