Все це було, а чи тільки здалося
Нам, у міжчассі загубленим двом:
Грала на арфі рапсодію осінь
У переході між завтра і сном.

Миті монетами падали долі –
Квапились геть перехожі-думки.
Тільки вітрисько – розхристана воля –
Весь розчинився у звуках легких

Та кілька зірок, загубених літом,
Тихо горнули проміння до струн.
Чисту мелодію, в ніч перелиту,
Ми смакували сп’янілістю дум.

Раптом земне і небесне злилóся.
Що ж це було?..
Просто музика й осінь.

Вона пішла у осінь

В ажурній білій шалі
Старим осіннім парком
Вона ступала легко
Крізь променів тепло,
А літо проводжало
Улюблену коханку
І до щоки тулилось
Востаннє, як могло.

Вуста зі смаком вишні
Торкнути не посміло –
Його б тоді спинити
Не зміг уже ніхто...
Пригадувало тільки,
Як трепетало тіло,
Тепер таке далеке
За складками манто.

А спогади кружляли
Ще не зжовтілим лúстом –
Зізнанням запізнілим
Стелилися до ніг.
Вона їх у букетик
Збирала й ненавмисно
У пам’яті складала
Мозаїку утіх...

Порив різкого вітру
Привів обох до тями:
Коротка мить прощання –
Лиш промінь до руки –
І постать невагома
Розтанула в тумані.
Зосталось лиш бажання
Із присмаком терпким.

В ажурній білій шалі
Вона пішла у осінь...

Зупини...

Зупини мене впертим цілунком,
Не давай відійти ні на крок.
Нехай розум викручує в’юнко –
Відціловуй тверезість думок.

Не чекай на безмовну покору,
Обійми – аж до болю стисни.
І осінню відчужену пору
Обдури відчуттями весни.

Не зважай на пручання дикунки,
Бо у мріях її – саме ти.
Не чекай – зупини поцілунком
Намагання від тебе втекти.

Ми зіткані з ілюзій

Ми зіткані з ілюзій
Найтоншого ґатунку...
Хай розум б’ється в тузі,
Шукаючи рятунку –

Обплетений лукаво
Мереживом омани,
Він здасться на поталу
Півподиху між нами.

Міраж, п’янкий на дотик,
Відчуємо вустами
Й забудемо укотре,
Що ми –
фата-моргана...

Сплелися пальці

Сплелися пальці, наче вічність
З миттєвістю переплелись.
Сьогодні народилась ніжність,
Зачата дотиком колись.
Два подихи перемішались,
Як вітер з росами в траві.
Неначе коні буйні, мчали
Думки в шаленій голові...
Солодка пустка залишилась
З медовим присмаком пітьми.
Земля і досі ще крутилась,
Та вже крутили її ми.

Кав’ярня "Затишна”, провулок Долі

Стара кав’ярня у провулку Долі...
Смакує Тиша з Часом "Каберне”...
Придрімує дзиґарок* мимоволі...
Якась душа – та й зазирне.

У креденсі – думки із порцеляни,
Зачепиш словом – друзок не збереш...
Полотна пам’яті в потертих рамах,
У келихах – бажання-фреш...

Гардинна сутінь присмаку ванілі
Бентежиться відвертістю свічі.
А під вікном чиїсь бідові мрії
Самотньо мокнуть на дощі...

В кав’ярні "Затишна”, провулок Долі,
Ніколи не скінчиться "Каберне”...
Колись, я вірю (вірю мимоволі) –
Помітиш у кутку мене...

Дитячий куточок

Кульвіршик

У садку під виноградом
Золоті ростуть кульбаби.
Придивляюсь ближче я –
Тут ціліська кульсім’я.
Посивілу кульбабусю
Обіймає кульдідусьо,
До кульмами і культата
Притулились кульмалята:
Кульсиночки і кульдоні
Відкривають очка сонні.
А кульвуйків і культіток –
Просто всіх не полічити!

Тож підходь і ти поближче –
Кульсімейка в гості кличе!

Капелюшок для киці

Сіра киця,
хвіст у смужку,
Захотіла
капелюшка.
Довго-довго
вибирала,
Але все
не пасувало:
В того – квітка
завелика,
Цей – твердий,
немов із лика,
В цього – бант
не з того боку,
А ще – стрічка
заширока.
Цей, напевно,
бути може,
Та сусідка
має схожий...

Сіра киця,
хвіст у смужку,
Дотепер
без капелюшка.

Кишеня дивовиж

В Мишенятка у кишені –
Дивовиж повніська жменя!
Тут – і кнопка для плаката,
І старий годинник тата,
Камінець біленький з річки
І шматок липкої стрічки,
Ще – блискучий мідний цвяшок,
І коробка – для мурашок,
Дві солодкі барбариски,
Та обгортка від іриски…

Дивовиж іще багато
Залишилося сховати...
Та скажу я вам відверто:
Ця кишеня вже подерта!
Тож завдання в Мишеняти –
Кращий сховок їм шукати!

Про зовсім нестрашного Лева

Всі горлають з переляку:
– Лев утік із зоопарку!
Та якби ж то тільки сам –
Ще й з маленьким Левеням!
Чи в кущі, чи на дерева –
Заховайтеся від Лева!!!

Ну а Лев, струснувши гриву,
Так по-царськи, неквапливо
Підійшов із Левенятком
До морозивної ятки
І сказав до продавця:
Дошкуляє спека ця...
Ескімо для Левеняти
Десять порцій прошу дати!
А для мене і Левиці
Буде досить порцій тридцять.

Більше Левову родину
Не боїться вже ніхто:
Бо хіба бувають злими
Ті, що люблять ескімо?

Чемне курчатко

Плямка чорна, плямка біла –
На причілку киця сіла
І так ніби ненароком
За курчатком стежить оком.

А курчатко по травиці –
Та подалі все од киці,
Бо навчила мама Курка:
Стерегтися треба Мурки!

Сонячна карусель

На барвистій каруселі
Зайці крутяться веселі:
Не звичайні вухані –
Сонцезайчики ясні!
Золотими промінцями
Закликають дні за днями
На сяйливу круговерть,
Повну радості ущерть.
Тільки тих вона кружляє,
Хто бадьорий настрій має.
Усміхнися радо й ти –
Карусельку закрути!!!