Категорії розділу | ||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
|
Форма входу |
|---|
Пошук |
|---|
Наше опитування |
|---|
Що означає для Вас літстудія "ПЕРЕХРЕСТЯ"
1. коло друзів та однодумців  2. засіб демонстрації своїх можливостей і свого хисту 3. місце живого спілкування 4. не замислююсь над цим 5. майданчик для старту в літературі 6. місце де можна дізнатися про щось нове 7. можливість обміну енергією 8. місце розваг і відпочинку 9. інше (вказати що саме) Всього відповідей: 27
|
Друзі сайту |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Перехрестя
Автори. Твори. Події... Коротко і розлого
| Головна » Файли » АВЛ // Актуальна вітчизняна література: класика і сучасність |
Анна Малігон гостра і болюча
| 30.08.2011, 15:45 | |
| Стихи Анны похожи на крепатуру и разбитые косточки на кулаках, с которыми я вчера вернулся из каратешного спортивного лагеря. Тело наполнено болью, но зато ты хорошо чувствуешь все свои мышцы, а также все свои возможности и невозможности. Читая такие вот строки Ти скінчився для неї. А завтра для когось почнися ты как будто... на киай делаешь свое 50-е отжимание, которое уже на отжимание то непохоже, а так – конвульсия несдающейся воли. А потом наступает момент странного удовольствия. Победы никакой ни над кем (даже над собой) по-сути нет, ты просто выдержал, выполнил задание, чтобы получить короткий отдых и приступить к следующему упражнению. А все равно кайфово, потому что на короткий миг ты как будто смотришь на себя со стороны и понимаешь – жив курилка... еще шевелится. Вот именно: розриванням обіймів, щоб знову підняти ціну, розкуйовдженням хвиль, щоби знов опинитись на суші, де так само свербітиме шрам... Странно, что от боли (переживаемой явственно или наведенной чьим-то откровенным слогом) можно получать удовольствие. це враження Олександра Арефьева (не критика, не поета, але Читача) І власне сам вірш Ані Малігон (все взяла без дозволу, але з великої любові як до творчості Ані так і до цінних думок Олександра) Поспішай, подорожній, бо вже зачиняється спа…, Силіконові сльози пасуться по вилицях Барбі. А потойбік – висить листопад. І вона засипа. І так голосно пишеться кров на потрісканій фарбі, як усе, що дається взнаки, як розплата за драйв. Порожніти навзаєм – гіркіше усякої правди. Випадковою ніжністю звіра в собі розідрав, а тоді охолов, як вечірнє вино на веранді, що забули коханці, сховавшись у рай подушок. Поспішай, подорожній, бо небові вже на очницю золотою монеткою перше світило зайшло. Ти скінчився для неї. А завтра для когось почнися розриванням обіймів, щоб знову підняти ціну, розкуйовдженням хвиль, щоби знов опинитись на суші, де так само свербітиме шрам і залишать одну, де легкі балеринки ночами виходять із мушель лоскотати зухвалим «синочкам» невірні тіла, доки ті не зомліють від ласки, бліді та розбиті. Ти топив, як умів. А вона, як уміла, пливла на приблудних китах у солоне своє повноліття. Зачиняють салони і все, що торкалося вас, у повільному поспіху пересувають кордони. А коли ти не встигнеш – скінчиться у плеєрі джаз, але донор не знайдеться… більше не знайдеться донор. | |
| Переглядів: 530 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 | |
| Всього коментарів: 0 | |