-/міні 1/

Очікування?! –
від вижили...
„Дякую за увагу.”
Часоплин –
        шурхіт листків
        і язиків...
Не експресіонізм –
        приз, –
пост постá митця
        не здогадуватись-ся!..
Хочу
        емоцій порівняння,
        спливання,
блукання дороги
        до римування –
погляду мовчазного.
Вже потім
        стягнути осінь
з залізного ліжка,
        яка сміється
пухлини бетоном –
        ротом чекання:
„Що?!
        поезії хочеться?!”


- Дівчина туману -

          Ти прокинешся рано сьогодні...
                О.Степаненко

          Обичний мутагенез.
          Дракони меншають до таких розмірів...
                Л.Подерев’янський 

          ...я не готова я...
                Н.Садова, – їй і присвячується

твій туман? ні туманка
така зрозуміло-біло-прозора
як із літа у осінь тікаєш
з проханням не проводжати
а лише сподіватись чекати поради
і розбещені скарги коньячні згадати
в міжсезонні ти може ось зараз
якраз заблукала в непевному парку
там де діти туману обколоті вітром
плачуть зморщеним листям
а також зірками у теплі кишені і дупла
якось дивно і страшно загравшись у осінь
най і ти вже мов подих
у іншому місті чи місці розплати не зникнеш
бо поезії й прози ремарки браслети
на драконів як вдача як воля як серце
ти приїдеш додому в суботу з самого ранку
і як завжди нічого не будеш пояснювать мамі


-/міні 2/

Діалектика?!
        творчості? –
праця буття, –
        ілюзія ката –
        вербально, часово
прокручено жінкою,
за ідею відносин..? –
        „как-бы” поема,
        „like” декаданса.


- Природність -

Котиця така манірна
Котиця надмірно зґрабна
І ходе мов дозволяє
Торкатися пучок своїх

Котиця така пузата
Вона яскраво вагітна
Зіниці із гострих лезок
Закрýглились у сонця

Котиця така всесвітня
І може навіть всесильна
Надто повільно спиває
Озеро все молока

І скоро вона народить
Трьох нявок одного нява
Та буде облизувать лосно
Писки своїх пуповнят

Котиця здається банальна?
І в цьому така прекрасна
І певна своєї ласки
І рада своїх бажань


-/міні 3/

Втілення подиху-потягу,
блискавицею духу – слова –
хвилястою річкою вічності...


- Надія -

Твої метафори фатаморганні
        обпікають зап’ястки,
так і хочеться ніжно тобі наспівати:
„Все пройде – не бійся...” –
може навіть простіше: „Прокинься!”

 

Ледь помітная посмішка кутиком рота –
        мрійливість –
невситимого денця люстерко,
де такі невимовно хижі котиці
шкребýть кігтями шкіру...

І браслети – ті самі – дракони, чи риби? –
обіймають, так ніжно, як пам’ять,
і стріляють у спину віршів рядками,
        серед тиші туману...
Та Надія, мов Фенікс – Forever!

Але все затиха поступово, і знову,
заколисані Парки мовчать
і ховають секрети-нúтки,
і підсолюють снігом ранкову слизоту –
        прийдешність...

Ти така ще уперта, як в землю,
і така ще мрійлива, як в безвість, –
покотилось луною світла,
крила рук розправляти... –
        маєш.


-/міні 4/

(конспект лекції Д.Капранова
про особливості видавничої справи)

Ідея...
Серійні ознаки, –
        дуже боляче –
                креативно,
не просто, –
        далі робота з текстом...
Пошук
        і плаче конкурс.
Автор-редактор-рукопис –
структурна редакція, –
        інтимні стосунки, –
автор-юрист-літератор...
Корекція, верстка, обкладинка, –
                не халтура –
контрольная читка,
                рукопашний малюнок, –
маленькі рішення..! і –
макет підпису?!
                Друк? Чи архів?

Тренінг!
        Без заперечень.


- Спроба рівноваги -

          Я шукаю від себе втечі,
          і не можу її знайти.
                Валентина Захарченко,
                їй і присвячується

1. - Не колись -

Не буває нічого колись.
Особливо у пам’яті –
        все зараз і тут.
Надто в поетів, котрі несуть
вічну живлющу суть.
Також свій потаємний щем...

Бо не все розчиняється в пил,
і не все тікає в імлу...
Вітер сміється плачем морів
і дощі угору часто ідуть, –
        спогадом сновидінь.

2. - Поступ -

          Бо дивляться пильно з небес...
                С.Фоменко гурт ,,Мандри”

Чи буде поступ в сотнях перетворень? –
де безліч поколінь лягли в уклін –
фундаментом можливостей твоїх, –
залежить і від тебе – бійся –
свободу думки промінять на хліб,
а гостроту пера – на хитрість злободенства,
і особливо –
        дружбою замазать вуха,
серце,
        в яке, здається, попіл стукотить!


- Сентенція -

/
симуляція стимулу
сублімація способу
сенс сатисфакції
сепія спокою
//
свавілля сарказму
сверблячка свободи
себто свідомість
системи серця
///
серенада світанку
світогляду свіжості
санкція синтезу
скрижалей секрету


- безвихідь -
/стандартна п’єса для трьох акторів,
з єдиним монологом/

        Залиш надію, кожен, котрий входе...
                Відомий вислів

/троє за столиком кафе, п’ють давно,
бо двоє тільки іноді мигають, кивають
та випивають, коли наливає третій, –
що говорить жестикулюючи, з розстановкою
і, здається, весело, але дивиться ніби крізь співбесідників/

Забудь потуги мрій –
солодке марнославство, –
невинність неумінь
і ранній кофеїн,
несправедливий секс –
катарсис самолюбства –
управно щупальця свої
у творчість запуска, –
це сублімація твоя –
… – політність,
що спиртом шліфувать
доводиться щодня… /миттю наливає/
По п’ятдесят – вперед! –
прокочується танком
по хмарочці душі
і пам’ять затера… /чокаються, випивають/
Ти плачеш?! – Ха-ха-ха!
Чи варто? Чи можливо?
Розквилене колись
досягне каяття?! /закусює лимоном, щуриться/
Зажмуриність душ –
діагноз некінцевий;
замурзаність колін –
напевно назавжди.

/встає і не прощаючись виходе;
що залишились, здивовано вип’ячують очі –
німа сцена – відвідувачів більше нема;
і лише з кутка за прилавком,
радіоприймач, голосом Меркюрі, волає:
– Sho-o-o-o-ow!!!/


- Воля - /ч.1

    О як же повільно витравлюється рабскість з душі, серця, колін.
    А що то? – нерабство – незалежність – воля – сила волі – сила духу – можливість – пошук – блукання у пустелі, – бо набуття вже певно залежність.
    Або, – виповзти з лазні під падаючий лапатий сніг читати молитов розпростерши руки хапати ротом сніжинки наче манну небесну музику слухати, аж поки друзі відшукають та повернуть назад і почнуть розтирати коньяком, – а ти мовчиш і думаєш:,,Які ж ви наївні, – я не змерз, я побував у Бога за пазухою.”


- Слова -

Мотиви, сенси, необхідності,
враження, сцени, відвідини,
візії, студії, уподобання,
поети, письменники і таке,
жанрове, тематичне, орієнтальне
прізвище, ім’я та по батькові.


- Воля - /ч.2

А знаєте, як приємно відпускати на волю. Наприклад, ось тільки що – муху, яка билась головою об скло і, мабуть, думала про погану карму. Також доводилося відпускати міль, ос, риб, птахів, їжачків, жінок. Цікаво спостерігати, як після першої хвилі ейфорії, більшість не знає, що робити з отриманим, і починається пошук винних, страждань чи екстремальних відчуттів, або просто тупа вередливо-ревнива помста. Міль нищить хутро, оси кусають, риби знову ловляться, заганяють гачок у палець і потім кидаються на берег, їжачки вночі приходять до наметів, крадуть їжу, а що не можуть – надкусюють, жінки – ну ви про себе і самі... Зрозуміло – приємність від доброго вчинку, після такої подяки, зменшується значно, але перевиховати себе дуже важко, – тим більше, коли птаха струснув крильми злітає у небо і звідтіля чути її голос радості-волі, мені здається – я переживаю мить щастя, яке і є шлях до розуміння творення життя і... ледь зовсім не забув про котицю – ,, яка гуляє, як сама собі знає ” – приходе коли захоче чи зголодніє, я кормлю її молоком, вона бавиться з хвостом, та іноді приносе мені щось пискляве...


- Любові і її сестричці, присвячується -

Амор Аврори – постріл надреальний
зрива дахи і відкриває душі,
здавалося знайомі – тих, –
хто грає в підсвідомність –
скромність – зла – тенденція нова? –
емоція-ілюзія стара... –
та-ката-клізм-а-люзії...


- Воля - /ч.3
/Перехрестя, перехлестя, перелистя, перелітря,
перемеля, поредженя, попередження!/