Київська літературна студія "Перехрестя"

ОН-23. Добірка "Місто, в якому немає тебе" (2016 )

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 15:27:45 GMT

2016

ОН-23

Місто, в якому немає тебе (Назва добірки)

АВІА

Спитай капітана, чи буде у Франкфурті сніг.

Спитай капітана, чи буде у Франкфурті вечір.

Зізнайся цим крилам, як навіть собі би не зміг,

що ти долетіти до пункту посадки приречений.

Віддайся цим крилам, вони ж бо тобі, як життя:

який не який, але засіб лишатись немертвим.

Спитай капітана… Він любить, коли мерехтять

сигнальні вогні, що збирають страхи, мов пожертву.

Спитай капітана… Він знає що сниться морям,-

дванадцять повітряних тисяч для нього не відстань,-

почувши їх дихання , глибоко дихає сам,

а небо, відтак, подається і більше не тисне.

Cпитай капітана - розкаже про відчаю смак,

чому означає лиш крапку у небі для когось.

Розкаже про Франкфурт, про сніг і про те, що літак,

коли не посадить – виною цьому випадковість.

ДИМ

Якщо все, що ти маєш – це дим,

довірся йому , поєднайся з ним.

Дим – це засіб, дим – це одна з причин

бути усім і всюди, бути ніде й нічим.

Дим не шукає правди, не судить і не кричить.

Дим розчиняє пам’ять, отже дає спочинок.

Нава у ньому пружна й сива, як пелена,

аби втопити муку, топить себе вона.

Якщо єдиний, хто любить тебе – це дим,

всмоктуй його загрозу, називай його золотим.

Слідуй його бездоріжжям й дорогами – він заведе

туди, де ти маєш бути. Не запитуй як, не цікався де.

Головне просто десь опинятися, головне відчувати бодай якусь суть,

бачити велич люті, що її циклони несуть.

Дим залишиться поруч, зведений в абсолют.

Дим розповість про тебе сотням міських споруд.

Якщо єдине, чого ти хочеш – це дим,

пий його, наче ліки, наїдайся ним.

Затуляй ним сором, загортай у нього страхи,

Вітай його як володаря усіх волоцюг і стихій.

Випускай його з себе як демонів і чортів,

тобі його не впіймати, від нього тобі не втекти.

Ти Альфа, а він Омега, між вами – холодний вогонь.

Хочеш пізнати катарсис – ось він, візьми його.

Якщо єдине, у що ти віриш – це дим,

Повернися до нього обличчям, втомленим і блідим.

Зробися його адептом, назвися його носієм,

він з тобою розділить усе нестерпне твоє.

Він не зречеться тебе з набором твоїх проказ,

плач у нього на грудях, як плакав уже не раз.

І навіть якщо у фіналі він тебе ненароком уб’є,

принаймні, дим – це єдине, що а priori у тебе є.

Він тебе зачаклує, він тебе прихистить,

хоча б на кілька глибоких вдихів,

хоча б навіки,

хоча б на мить.

ОН-22. Добірка «-надцять» (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 15:25:32 GMT

2016

ОН-22

«-надцять» (Назва добірки)

* * *

Так по січню пливеш наче короп в зимовій ріці,

наче корок, скоріше, з святкової пляшки шампани,

повз гірляндові водорості, мандаринових карасів,

карасів опівнічних таксі, карасів у сметані

чи в снігу, не важливо, сьогодні вже все у снігу.

В каламутних вогнях, у незграбнім народженні світу

пропливаєш повз дівчинку, дівчинка світиться на бігу

і як сніг у воді потопає у власному світлі.

Залишається річка і міст і весела юрба на мосту,

(конфеті як ікра в кучугури пірне хаотично)

повертати до берега, здерти неначе луску самоту,

одягати домашнє, вбивати колядки в YouTube,

прислухатись, як тануть обіцянки новорічні.

***

Час відійде, а вона все так само виходитиме на перон,

Із чорного дна, із шумовиння минулого пилу,

Дощ у руках, майка із тегом #I love testosterone

І пляшка вина в рюкзаку, або пляшка темного пива.

Це її збуджує, гострить неначе ножа,

Губитися в селах, закинутих фортах і підземеллях.

Знімати на камеру, як утікає травою їжак,

Як пролітає літак, як поїзд вискакує із тунелю.

Все ще попереду, думає, жити лише ось так:

Сьогоднішнім днем, сьогоднішнім сонцем і carpe diem.

Тіло ламке готувати до старту в незримі міста

Куди забереш усі тексти, що так і не стали діями.

Автобус її або електричка – на Камянець чи на Львів.

В дорозі дірявій душевні лататиме діри.

А поки чекає і щастя на вицвілій мапі прийдешніх днів

Обводить сердечком, і вірить у нього, вірить.

ОН-21. Добірка "ПРОМЗОНА ЛЮБОВІ" (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 15:23:35 GMT

2016

ОН-21

ПРОМЗОНА ЛЮБОВІ (Назва добірки)

ПРОМЗОНА ЛЮБОВІ

любово-генераторнії

виробництва —

медові місяці

чи просто дні

а може й

миті

зціляють наші душі

втомлюють тіла

та в світ цей

запроторюють вже інші

для їх вже

втом та зцілень

та спогадів по тім

дасть Бог

у образі онуків

про ті піщинки часу

неземні

земних творінь —

любово-генераторні

медові місяці

а може й

миті...

НЕЛЕГКА РОБОТА ПОЕТА

то нелегка робота

підмітить щось

впіймати відчуття

спинити час

нарити ті набори букв

у попелищах непрочитаних книжок

щоб не лиш нам краса тих слів

незвичних комбінацій

намиста, пояси, кайдани

щоб все оте на музику дихання

твого та читача лягло

щоб відчуття котре було

і пульс того зачарування

і серце мо що теж якраз

занадто билось

від відчаю чи злості, чи страху

забилось вже в тональності

надії, прощення, любові…

то нелегка робота —

і не посильна нам вона

земним —

її творить Господь

а ми —

лиш писарі Його

ОН-20. Добірка "ПРААРІЯ (Цикл)" (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 15:04:16 GMT

2016

ОН-20

ПРААРІЯ (Цикл) (Назва добірки)

* * *

Щоб легше нам було

миритися з війною,

ми славу про ганьбу

ховаємо в усіх ковбанях.

Майбутніх переможців визнаєм,

але не в цьому світі,

прогірклому

ячанням вітряків

і мертвою захланністю

печалі.

Та де,

промивши

всім їм кісточки,

знайдем для себе

гідні постаменти?

Та і проливши

краплі крові,

не знатимем

ні волі, ні снаги,

ні стихлої мелодії прощання.

* * *

Йдемо

по золотому перетину

світла

між пірамідами втіх.

Лущимо істини,

мов горіхи,

розсипані

під кожним деревом роду

на землі

сівачів, горлачів і манкуртів.

Кладемо

в кожну діжку меду

по ложці розчинної кави,

аби сколихнути підземні води

свого причастя.

А в заповіднім степу

прокидаються завтрашні мева

і замішують нас

у ночвах галактик.

ОН-19. Добірка "Мости" (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 15:02:24 GMT

2016

ОН-19

Мости (Назва добірки)

Мости

Мости горять. Було це неминучим.

Минуле залишається позаду.

Я сам собі всі вироки озвучив,

І сам у себе відібрав посаду.

Тут – роздоріжжя, там – прямі маршрути.

Куди піти? А серце щось не каже.

В нас, друже, на руках надіті джгути,

Те, що в душі – ото лише і наше.

Хтось істину знайде в сім’ї, в любові,

А хтось знайде у повному стакані.

Нема різниці в відстані, чи мові,

Якщо ці руки теплі і кохані.

Тут – літо, там – зима. Яка різниця?

Річ в людях, і ніяк не у погоді.

Комусь мить щастя зараз тільки сниться,

А комусь щастя – це життя. Та й годі.

Живи

Живи! Допоки віра не згасає,

Вона для тебе найцінніший скарб.

Живи! Допоки на траві роса є.

Малюй життя, до рук узявши фарб.

Живи! Допоки світ цей ще існує,

Не бійся помилятись у житті.

Так як і ти, чекаю вже весну я

І вірю, що надії не пусті.

Живи! Комусь на зло, комусь – на радість,

Допоки серце б’ється – ти живи!

Люби моря і сонячну яскравість,

З ким був на «ти», не переходь на «ви».

Живи! Люби! Палай! Гори яскраво!

Цінуй не кожний день, а кожну мить.

Не забувай завжди іти направо,

Навіть тоді, коли душа болить.

ОН-18. Добірка "Місто спогадів і любові" (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 15:00:04 GMT

2016

ОН-18

Місто спогадів і любові (Назва добірки)

І буде зустріч

І буде вечір - мить хмільної мрії,

І буде час збиратися в росу,

I тихий день у дивну ніч зітліє,

Від зір сховавши сонячну красу.

І будуть люди в суєті щоденній

Ховати крила втомлені в трамвай...

Звичайний день, така собі буденність,

Зоряний час побачень і прощань.

І буде сонце біло-золотисте

Ковзати плавно за небесну грань

І ліхтарями загориться місто,

Вогнем чиїхось мрій і сподівань.

І буде зустріч... Долею до долі

Земні шляхи зіллються всі в один.

Два погляди зійдуться мимоволі

На перехресті далей і хвилин.

Колись прийдеш

Колись прийдеш і сядеш під вікном

В кав’ярні, що до сліз тобі знайома,

Замовиш, як завжди, терпке вино

Відзначити повернення додому.

І згадки попливуть, як кораблі,

На миті перехоплюючи подих.

Й нарешті ти зізнаєшся собі,

Що подумки давно сюди приходив.

І буде погляд між чужих очей

В минуле вороття собі шукати,

Я ж стільки днів чекала і ночей,

Що далі розхотілося чекати.

ОН-17. Добірка "the x-files_ua" (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 14:58:16 GMT

2016

ОН-17

the x-files_ua (Назва добірки)

***

folder: “M”

trust no one казав агент Малдер

він тямив у цих речах

не вір отим хто запевняє

що найстрашнішого не може статися

не вір нікому

хто не здатен у це повірити

не вір і другові що порадить змиритися

бо ж усе одно

перемагає найсильніший

то вже не друг твій а ворог-прибулець

у гостинному людському тілі

не вір і тим хто обіцяє

підтримку чи допомогу

вони будуть занепокоєні

а потім вирішать у тихих кабінетах

чию дочку віддати

на жахливі досліди

вір тільки

втомленій руці що стисне твою

разом зі шматком бруківки

у бруді й попелі землі та крові

під дерев’яним щитом

невблаганної мов судний день

святої наївної

волі

***

folder: “W”

хто б міг подумати що дитяча сила волі

не зазирати на останню сторінку цікавої книжки

придасться в дорослому житті найбільше

щоправда ще сильніше розпалюється віра

в те що хай би яка була розв’язка

вона прописана красиво й ефектно

так щоб закортіло перечитати все від початку

найдраматичніше – як дожити до фіналу

як зробити щоб дні й ночі бігли швидше

а з іншого боку – вповільнити їх

раптом головні герої в кінці помирають

ну хоч би натяк що все буде добре

але з цими хорошими книжками

ніколи не знаєш

наразі все йде до того

що правда переможе

головний лихий здохне

усі погані отримають по заслузі

а добрі житимуть довго й щасливо

але основне правило –

не вір хорошим книжкам

до останньої сторінки

до якої ще треба дожити

тож поки

лишаю закладку

і повторюю дитячу мантру

з улюбленого серіалу

I want to believe

ОН-16. Добірка "Libido_Лібідо (фрагменти)" (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 14:50:19 GMT

2016

ОН-16

Libido_Лібідо (фрагменти) (Назва добірки)

***

тіні в будинках

тіні будинків

гострі як рапіри

раптово виявляється

що наші балкони однієї висоти над рівнем моря

кожного ранку ми влаштовуємо змагання з фехтування

укол

укус

ти запускаєш в мою лімфу

свою тінь

коли сонце в зеніті

***

Sony Walkman

ти – звукова доріжка

нанизана на магнітну стрічку

довгу, як ніч взимку

замкнута в пластмасовій труні

я чекаю тебе

по той бік мембрани

і ти говориш до мене

говори

через

jethro tull

crystal castles

creedence clearwater revival

аж доки

діти не розтягнуть тебе

по своїх мікрорайонах

щоб ти співала разом з

опівнічним вітром

ОН-15. Добірка "#Сезони_міжмість" (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 14:48:28 GMT

2016

ОН-15

#Сезони_міжмість (Назва добірки)

###

я тут ніхто і від цього не те, щоб зле мені,

хрестик червоний (чорний?) в Його орнаменті

підлітки курять за постаментом Леніна

дружно горлають опівночі "Слава нації!"

Онде хлопчисько - кайданки - батьки за ґратами

дивиться-прошиває. Осіння паморозь.

Дивна ця гра - хоч як не ходи - програємо.

Осінь керує містом районів спальних.

Хтось повертається. Хтось собі все влаштовує.

Хтось залишається, хтось не підвищить голосу...

Я тут ніхто - між хрещатиком і Поштовою

мій сновигає привид повітрям голим.

Де ти тепер? Хоча ніби коли вже - що мені...

Квітелі потлебі*, сонце під сірим коцом.

Хрестик - червоний. Люди - сумні і втомлені.

Осінь, принаймні є, діє у рамках Закону.

###

отак собі йтиму і йтиму

марнота марнот

над ранами власного міста, а то над рікою

а ти мені є і немає і знову і знов

спини мене. втіш мене. грій мене. що ти накоїв?

над містом надмінним надмірним надсадним і над

цнотливим надвечір надкушує яблуко єва

я йтиму і вимрію сонце і вимрію сад

і місце для себе в саду.

або в серці твоєму.

ОН-14. Добірка "Осінній подих" (2016)

Ostashkіna — Mon, 11 Jul 2016 14:45:05 GMT

2016

ОН-14

Осінній подих (Назва добірки)

Зорепад

Зорепад спіткнувся об сніги,

В пам”яті моїй – лише сторінка,

Серпень править бал для нас усіх,

І звучить миттєво поєдинком.

Так плачевно плавить біль нудьга,

Я іду, стоячи десь на небі,

Щось передвіщає дивний птах,

Я йому шепочу: « Так не треба…»

Ти довірив час лише мені,

Я торкнулась квітів бездоганно,

Озерцем відблиснула в Тобі,

Музика, печаль, і … ніби… рана

Так не хочу я писать Тобі,

А рядки лягають знов на груди,

Літо в році терпко шелестить,

Місяць, співчуваючи, забуде…

Те, чого не треба…Загасить…

Знову у словах симфонно,

У Любові все відгомонить,

І не буде нас… Півслова…

Я забуду… Ти вже не чекай…

На семи вітрах розбуду тишу,

Парко… Ніч жахлива і сумна…

І до ніг… Збираю сніг колишній…

Осиротілі бажання

Осиротілі бажання німі,

На півдорозі зіткнулись з тобою,

Та згадкою ніби журбою,

Покинуть не хочуть вогні…

Обпалені тліючі струни,

Небес – неблакитная даль,

В осіннім замаренім шумі,

Відлунює досі кришталь.

Не б”ється, не топчеться слідом,

Прохання твоє молоде,

Навіює паленим тлідом,

Нестерпність у фразах про те,

Чого ти іще доторкнуть

І досі… і так не посмів,

У душах з душею співзвучність,

Відчути готовий як слід.

Гармонія злічує ранок…

І силить на нитки слова,

Пробач… Ніжно тліє в тумані,

Світанок, народжений в нас.