2016

ОН-13

МІСТАМ, ЯКІ ЛИШИЛИ СЛІД (Назва добірки)

***

Ну привіт, незабутнє місто,

Сто-котрась із моїх любовей!

Одягаєш вогнів намисто,

Починаєш розбіг ранковий.

Я сьогодні буду з тобою,

Роздивлюсь, обійду, згадаю

Твої площі, твої собори,

І узвозів музику давню.

Буду їздити по квиточку,

Задивлятися у вітрини,

І у затишному куточку

Пити чай зі смаком цитрини.

Буду просто собі мовчати

І нікуди не поспішати,

І хай цокають скрізь дівчата

На підборах, немов лошата.

У нас з тобою свої секрети,

Не запитуй, де мене носить.

Мені добре – і цього досить –

Просто знати, що десь Є ти.

***

Швидке їдло, швидкі гроші.

Швидкі новини одним рядком.

Швидкі маршрути і перехожі,

Швидка реклама – ніяких ком.

Мобільно, швидко, бадьорим кроком,

Спішать, а нащо  - ніхто не зна.

Лиш озирнеться хтось ненароком

І зрозуміє, що знову весна.

2016

ОН-12

Коло (Назва добірки)

* * *

жовте світло ліхтаря не в фокусі,

осінній холод, замість прогулянок - квартири,

де на підвіконнях фіалки і фікуси,

де мрії змагаються з гирями

* * *

роки не дорівнюють досвіду

дорослі як міф для дітей

в долонях ховається простір

для нових (чи ж нових?) ідей

2016

ОН-11

Віртуальне місто Фейсбук (Назва добірки)

#з_новим_роком_мавпи

Я завтра прийду — чепурити твою ялинку.

От тільки не треба про Фрейда. Ти вже дістав.

Ти б краще дістав там, на шафі — якщо не ліньки —

Коробку, де кульки вже рік як лежать без справ.

Якщо ж тобі ліньки — сама притягну прикраси.

Я ще не стара, отже, маю доволі сил.

І «Київенерго» дбайливо нам світло згасить,

І в стелю свічки спроектують півсотню кіл.

І раптом ти скажеш: «Давай буду просто другом.

Бо я в тридцять літ не здивую тебе нічим.»

Я тихо кивну. І до ранку, без слова й руху,

Дивитимемся, що дужче — вогонь чи дим.

І, щойно розвіється ніч, я нап'юся чаю,

Скажу тобі «чао» — і зникну з очей за мить.

Щасливого року. Ні, я бути в себе маю:

Ялинка моя не прикрашена ще стоїть...

#копіцентр

Вона стоїть переді мною, така вся кавомолочна,

готова ловити задиханий спів січневого вітру,

готова вмістити сонце... але це вже буде завтра,

і вже не в моїх руках... хоча... чим чорт не жартує...

Вона щойно зазнала найсильнішого опіку,

далі триватиме спокійне життя з максимумом сто градусів.

Тепер на ній випалено... ні, треба було б інакше.

А втім, у мене вже геть не лишилося грошей,

щоб виправити цю хибу.

Я милуюсь тобою,

наповнюючи до краю своєю уявою,

наливаю в тебе мрію-казку,

замовляю на многії, многії, многії...

Годі.

Ти житимеш у теплих долонях —

там, у країні вічного холоду,

а може, тебе заберуть до країни вічного кохання.

Дай-но ще раз на тебе гляну, бо завтра

ти зігріва ... Читати далі »

2016

ОН-10

МІСТОРІЇ (Назва добірки)

* * *

Із балкону видніше світ,

А у тебе ще й восьмий поверх.

Фейс без сонця вже трохи зблід,

Ти все ходиш удома гола.

Можеш пальцями взять авто,

Які струнко утворюють ряд,

Усміхатися на затор,

Рахувати людей, мов ягнят.

Блукати в хмарах без зусиль,

Милуватись на телевежу.

Та як небо стане ясним,

То час братися за одежу.

Пірнаєш у старі джинси,

Одягаєш нову кофтину.

Конверси перехрестивши,

Волосся у вузлик скрутила.

От брама скрипить у русі,

Нарешті виходиш за двері.

Звичайна кімнатна гусінь,

Але зараз уже метелик.

* * *

Вечір простягає ночі запальничку,

Вона займається всіма ліхтарями.

Як затягнулась, їй до ранку не спиться,

Вона хоче розваг і вражень нестямних.

Грає у тетріс вікон сонних будинків,

Ловить кадр боке із нічних автострад,

Підбиває людців до бездумних вчинків,

Кисло дивиться на черговий зорепад…

2016

ОН-9

Маленькі ритуали (Назва добірки)

маленькі ритуали

у світі мусить панувати рівновага

слова мають бути сказані

сльози виплакані

гроші заплачені

щирість оцінена

повторення порядку дій

переконує мене щоразу

у гармонії світобудови

прийти раніше на роботу

зняти пальто

подивитися у дзеркало

вилити вчорашню воду з чайника

залити свіжу

запарити каву

і встигнути її випити

допіру потім

відтиснути паузу

ніби дрібниці

життя складається з дрібниць

так само як розмова

раз на якийсь-там час

виходячи на зупинці

ти все ж потиснув мені руку

такі-от маленькі ритуали

з великим смисловим наповненням

Квантова ера

Ранок без кави,

Книга похапцем читана.

Спогадів мало,

Думка спросоння розхитана.

Спогади гнані

Втікають здивованим натовпом.

Ранок без кави,

Сторінка з кутиком загнутим.

Що там жаліти -

Ера вже майже квантова,

Апокаліпсис

Жовтим блимає матово.

Ранок без кави,

Вірші книгарні залежують.

Спогади зайві.

Спогади нас узалежнюють.

2016

ОН-8

Двори винограду (Назва добірки)

*****

слухайте всі

дивіться всі

у нашому дворі велике свято

два будинки навпроти

білий та червоний

побралися

усі родичі

та сусіди з кожного поверху

заплітаються в танцях

та піснях

швидше

мерщій всі до столу

до великої лави

під старими вишнями

асфальт застогнав

від написів та привітань

наче живий

насправді

тут усе живе

особливо асфальт

тому гуляймо

гуляймо не зупиняючись

співаючи

на весь двір і квартал

нехай кожен чує

що ми вітаємо нове життя

*****

ніхто не зрозумів

звідки взялася вода

чи то сорокаденний дощ

нескінченний

чи річка з назваю птаха

розлилась

народивши нових річок

вуличних пташенят

похилі дахи

наче ковзанки мокрі

нажаханий люд

хилить міцні антени

відчуває близькість

великої

розбурханої рідини

течія

забирає найслабших

відносить тіла та машини

стовпи та сміттєві баки

далеко

до самого центру міста

і води

стають червоними

та терпкими

від розтовченого

переспілого

винограду

2016

ОН-7

Танцюючи на уламках розбитих дзеркал (Назва добірки)

* * *

Коріння пронизує камінь

Сивого вечора сходимо вгору стертими сходами

Знаєш, що робить час із людиною

Знаєш, тому мовчиш

А мені так тихо у цьому всесвіті, що благати про спокій я вже більш не наважуся

Що я буду робити у надмірі цього гамору, якщо не відповім сміхом у відповідь на образу?

Плоди нашого гніву дозрівають на диво раптово

Навіть незчуєшся як у тобі вже роздмухано жар

Сильні духом у відповідь тільки плачуть, коли розуміють, що їхньому страху прийшла межа

Ми сходимо вгору стертими сходами і в цьому більше любові, ніж у промовлених нами словах

Від нашого погляду ховається місто

Не вистачає тільки туману і птахів, що, певно, принишкли поміж гіллям

Що маємо робити із цією відповідальністю?

Гострою, ніби лезо

Важливою, мов молитва

Болю мій, болю, я стала тобі – колиска

Світе мій, світе, гублюсь я у морі сплеску надій та питань

Але дорога одна – з тобою

І щоби не сталось, ми сходимо разом вгору

* * *

Танцюючи на уламках дзеркал

Ти фактично не відчуваєш болю

Відчуваєш лише панічний страх -

Зупинитись доведеться зовсім скоро

Адже танець має і початок, і кінець

Маєш мізер часу, щоб розповісти історію

Що розкажуть твої очі? Що - долоні?

Я не знаю...

Кожен з нас несе свій хрест.

2016

ОН-6

Наше місто сад (Назва добірки)

***

Ми поналивали рік в цьому саду, повирощували міста;

не все закопане проросло – робота садівника складна:

він пише закон, що щеплення вб’є або навчить,

його Євангеліє – діалог

між тим, хто завжди помиляється і тим, хто про це мовчить.

Не дивися на сад в зимі, не дивися на сад, коли чорна земля,

але слухай, як бродять соки, як готується до тепла

насіння в темряві, дитинча-трава,

кротячі нори, бур’ян, пси незрячі й старі, поховані дідом,

навіть чорна смола проросте, побачиш, якщо даси назву тому літу,

коли всі віддали свій хліб, а вино знову стало водою,

коли хтось роздавав рушниці,

назвавши їх тілом своїм, а садівник озвався: «Йди за мною,

й не дивися на сад в зимі, не дивися на сад, коли чорна земля,

але слухай, як бродять соки, як готується до тепла

насіння в темряві, дитинча-трава.»

Танцюй! Танцюй!

Вона думала, її дискотеки лишилися в 70-х

Думала, крики, гарячки, пригоди – позаду і все

А тут кожен день просить до танцю

Бере

Хапає за руки

Вбирає в сукні

Крутить голову, крутить

Шепоче Танцюй! Танцюй!

Танцюй колискову для тої

Що виросте з цих дев’яностих

Як виростають з книжок

Чи зі светрів дитячих

Танцюй! Танцюй!

І хай буде тобі не лячно

Від нової музики

Та ядучого стробоскопу

І навіть як стомляться ноги

Танцюй під свій новий гімн

Під цю нову дудку

І навіть як прийде знемога

Візьми себе в теплі руки

Шумна твоя дорога

Забагато для танцю звуків

Але ти рухайся, але ти ру ... Читати далі »

2016

ОН-5

Дисперсія відвертості (Назва добірки)

***

Ми мовчали і ловили кайф

Просто від того, що ми мовчали.

І улюблене слово «нехай»

Тільки єднало два наші причали.

І всі улюблені наші пісні

Були б не такими від тонни печалі.

Навіть краплини дощу на вікні

Тихо дивились як ми мовчали.

І як би нам не хотілось сказати

Ми зупинялись вчасно.

Коли тільки-но починаєш літати

Найбільше боїшся впасти.

І погляди наші настілки болючі,

Що їм не суперник й  Горгона.

Ми ними вдивлялися дужче і дужче

У наші душевні крони.

Час, мов шалений, летить стрілою

І вже немає чого втрачати.

Ми ще зустрінемося з тобою

І будемо знову мовчати.

***

Час пік. Горять світлофори. Горять очі.

Плавлена гума вривається в течію крові.

Ти намагаєшся пояснити на нашій з тобою мові,

Що гратись в любов – це злочин.

Ти не хочеш бути дорослим, дитя!

Завжди задаєш питання не в тему.

Знаєш напам’ять одну теорему

І намагаєшся збудувати на ній життя.

Вона інакша. Недоступна. Нерозгадана.

І всі спроби підкорення ламаються усмішкою іронії.

Ти віддаєшся повністю. Ти в агонії.

І вже душа диха на ладан, чи ладаном.

Час пік. Горять світлофори. Горять очі.

Віддає димом свіжозаварена кава,

Та тільки не в зернах духмяних справа.

Ти не з тією проводив ночі.

2016

ОН-4

«оZero» (міські пейзажі) (Назва добірки)

ZERO

еритроцити трамваїв

пливуть металевими

артеріями міста

залізобетонні дерева

із гніздами повними

жовтих пташат

озеро закуте в бетон

оточене металопластиком

гріє в собі гумових каченят

озера майже не чути

серед гулу машин

серед балачок і розмов

озера майже не видно

у мареві й мряці

тумані й імлі

посеред цього дійства є я

скалічений словом

зцілений словом

маю руки але не маю очей

маю мозок але не маю серця

маю цемент але не маю води

шукаю озеро

знаходжу зеро

ІКАР

(глибинне)

розсоталася темрява старим светром

зачепленим за цвях сонця

із цих ниток зв’язано теплий

день

коми птахів кружляють

високо над містом

як над трупом

у руках червонощокої істоти

твердий олівець

олівець домальовує дзьоби птахам

гумка стирає

олівець домальовує лапи птахам

гумка стирає

олівець домальовує крила птахам

гумка стирає тіло

під малюнком підпис –

лише три слова

«Ікар ріка

глибина»