ПОЧАТОК ЧОРНОГО КВАДРАТА

Ти вигадав місто без назви і мешкаєш у ньому.
Без імені і без адреси… Без почуттів…
Наявнієш просто у місті сухої скорботи і
проживаєш одне з наймарніших життів…

Ромо майстрував крила і бачив небо. Перед осінню завше хочеться відлетіти зчервонілим листком кудись у далеку Нігерію… Хоча, і Зімбабве непогане місце…
Ромо не бавив дівчат. Вони здавалися йому бридкими. Він лагодив крила і не зважав ні на спекотливе маячіння жовтих примарливих плям перед очима, ні на спітнілі долоні. Жива була у селищі легенда про самовпевненого Ікара. Ромо не вірив у легенди, та, навіть, якщо б і вірив, то все-одно б лагодив оці крила.
- Що будеш із ними робити?
Дурна Лелька! Вона нічого не тямить у прагненні… Хоча, можливо, щось і тямить…Та це щось вже надто заземлене і вузьке… А у мистецтві вона дійсно не розуміється.
/…/
- Ромо має летіти!
- Ромо летить!
- Ромо!
- Ромо!!
- Ромо!!!
Як вони потребують видовища! Подивувався Ромо, зорячи натовп. Видовище… А, можливо, - то і є сенс існування… Сьогодні я - видовище. Кожна людина мріє бути у центрі уваги, тільки більшість вимагає гарантовану власну безпеку.
Ромо лагодив востаннє крила.
Його абрис на тлі яскравого неба не говорив, стверджував рішучість і непохитність наміру.
"Ікар зовсім нічого не знав про сонце, якщо вірити усім цим байкам про нього… я знаю про сонце усе. Головне – сонце – є протистояння Чорному Квадрату”.
Ромо підвів голову назустріч сонцю…