Категорії розділу | |||
|---|---|---|---|
|
Форма входу |
|---|
Пошук |
|---|
Наше опитування |
|---|
Що означає для Вас літстудія "ПЕРЕХРЕСТЯ"
1. коло друзів та однодумців  2. засіб демонстрації своїх можливостей і свого хисту 3. місце живого спілкування 4. не замислююсь над цим 5. майданчик для старту в літературі 6. місце де можна дізнатися про щось нове 7. можливість обміну енергією 8. місце розваг і відпочинку 9. інше (вказати що саме) Всього відповідей: 27
|
Друзі сайту |
|---|
Статистика |
|---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Перехрестя
Галерея авторів та літературних героїв
| Головна » Статті » Антоніна СПІРІДОНЧЕВА » Критика і самокритика |
Перехресники на інтернет-ялинці
 Ось так перехресники влаштували собі новорічну інтернет-ялинку! Валентина Захабура точно знає, що поетичні посиденьки найкраще починати з пісні під гітару. Спочатку вона соромилась, казала, що новорічних віршів у неї нема... Та, як виявилось, Є! Вона й відкриває "перехресну" інтернет-ялинку словами: Співати на мотив "Последний час декабря" (группа "Секрет"): Ось і вечір впав на плечі тихо горить ясна зіронька вгорі місяця ріг, з неба падає сніг і надходить Новий Рік В своїй хаті всі ми - браття свічка горить - дива наближає мить. Ти придивись: так було вже колись - казка й правда обнялись! Пр: Вже Новий Рік на поріг - він вже в сінях! Надії свічка горить у нас в серцях і Новий рік казковий бажання всім замовив: Віру, Надію, Любов! о-о! Віру! Надію! Любов! Антоніна Спірідончева, яка сама й запропонувала святкувати в інтернеті, роздивилась, що бажаючих не так вже й багато, і сказала: А в мене новорічних нема. Є про сумного Діда Мороза, який стоїть у заторі, та про новорічну свинку)))) Другий веселіший. :))) І принесла свої два аркушики: Зимово-слизький передоз Мряка, сніг, мокрий шлях – цей зимово-слизький передоз, Сіре небо схопило й здавило все в нашому місті. Безпорадно повзе у заторі машин Дід Мороз, Він спішив з подарунками – вибач, старий, така дійсність. Бампер-в-бампер плететься – стоїть наше місто наскрізно, Настрій кепський – він думає: «Що? Альтруїст я чи псих? Хтось на днях подзвонив й звинуватив мене в урбанізмі, А я свято повіз в їхнє місто на їх Новий рік». Новорічно-жартівливе До розкішної ялинки Хочу я маленьку свинку Із прикрасами на пиці І замурзану по рильце. Щоби хрюкала славетно В новорічну ніч улетну Й після енного бокалу Заспівала бек-вокалом. Тоді Наталія Клименко, теж зручно вмостившись біля інтернет-ялиночки і своїм виглядом давши знати, що тепер її черга новорічничати, скромно так повідомила: ...ну, це швидше етюдик якийсь, ніж вірш, але решта Різдвяно-Новорічне в мене геть смурне))) Вечір, таки, Різдвяний, Вечір святий, таки. Скопом веселі й п'яні Ходять колядники, Сніг на дорогах місять З краю села у край... В небі ясніє місяць, Наче шпаринка в рай... Отак вони перезирнулись утрьох, з суму хлюпнули собі шампанського, відпили кілька ковточків і стали чекати когось четвертого... І дочекались! В інтернет завітала Вікторія Осташ. Цього усі чекали, адже студійне святкування Нового року без пані Вікторії, очільниці літстудії "Перехрестя" - ну просто немислиме! Вікторія Осташ подивилась на наших співучих свинок і п’яних колядників і вирішила поговорити про серйозне, високе і щемливе. Зимовий янголик Мій янголик зимовий ніколи не бачив моря: все сніги і крижини, морозні малюнки на склі… Я прошу тебе, Господи, ніби стежину виборюю: не для себе – для нього, янголика – хвилю, піски… Я пишу Тобі, білим по білому, з білого світу – ті листи – ніби вимостки, вгору, з легенів – на злет: я співати б могла (так невміло і несамовито!), але спів його – паростком вирвався з білих тенет… Мій зимовий янголику, пісня твоя – ніби злива, для найтоншого слуху – твоя надчутлива сльоза: проступає із мороку вічно розквітла слива, сивий профіль гори і зеленого моря базальт… Усі присутні вмить облишили поетичне дуркування і навіть протверезішали. Але, оговтавшись, запропонували Вікторії келих шампанського. А Валя взяла гітару й почала щось набренькувати... певно, в очікуванні ще когось із перехресників. Скільки доведеться усіх чекати - невідомо. Творчі люди не звикли поспішати))) Але до Різдва є час. Ще трохи, і можна буде колядувати. :))) А от і перші колядники з'явилися! І першою - сама очільниця гутірки "Севама", наша щира і завзята Оксанка Яблонська, яка побажала нам усіляких гараздів, і гарної забави і поділилась чудовим віршиком: "Народився Бог на санях" Маленьке дитятко вродилося в хаті - І маму і тата ходімо вітати, Несемо цукерки ми Божій дитинці, Калачики з медом та інші гостинці, А ще мандаринок і яблучок трішки, Родзинок, бананів, солодкі горішки. Дитя спеленали і вклали на сани, Ой, люляй, дитинко казковими снами Ми йдемо вітати і тата і маму, Несемо гостинці. Ходімо із нами ! 25 грудня 2011 р. З почином! Чекаємо на товариство! Недовго довелось чекати... Аж ось несподіваним "сюром" відгукнулась чарівна і парадоксальна Оля Бражник, взагалі-то вона із "Виру", може тому - і сюр? Ловіть! Різдвяний сюр Вечори побіля Диканьки нудні та довгі Коли снігу бракує, навіть глінтвейн – безглуздя. Анемія в повітрі, в неї холодні ноги І життя безстатеве, як кімоно чи смузі. На нейтральній смузі давно не бракує кітчу. Полетіли в Манчестер, він як завжди Юнайтед. І суддю на мило, і миле таке обличчя… Ой, не можу, тримайте. Як озимі у полі тужать за хлорофілом Як сіртакі танцює криза, убрана в тогу Меркантильні мрії, таке несміливе тіло, Бо тілець у крові немає крім золотого. Безпардонні протяги шастають у кватирку Дні до свята збігають, нудяться в шафі туфлі. А бджола прокинулась раптом. Бджола в клітинку. Як підлога на кухні. Бджола, мабуть, через відсутність снігу така активна? Як ви вважаєте? Головне, аби не "вжалила"... То поспішайте із новими віршиками, друзі!!! Недаремно сподівалися! Ось і "Перехресники" підтягнулися... Радо вітаємо у нашому товаристві Оксанку Шафаревич і дякуємо за Передріздвяне Сяючи, Джин застряг на різдвяній липі. Високо? Де там. Може й не страшно навіть… Тільки сніжище в очі прицільно ліпить, Тільки темніє щось серед тої наві. Хто його блиск у бурю таку побачить? Хто його так у вітті тонкім заплутав? Там, серед хуги, щось ворухнулось, наче, Та застеляє світ снігова полуда. Хто там? Не стало струму у пору пізню? Джин допоможе, буде світлішим свято… Лиш от збагне, що живить його харизму: Чи мережа, чи змінний акумулятор… Тільки ж - зима, і дерево це прозоре - Вирій чи ні – гніздо на гастроль сезонну… Он же сніги до траси автівка оре, Краючи заметіль до куті і дзвонів… От би йому над містом злетіти змієм Попри конвеєр транспорту, над дахами Так заіскріть вогнями, як лиш уміє, Щоби не заблукали чиїсь кохані, Дітки росли здорові, розумні, чемні, Ну, а батьки - з роботи вертали вчасно… Джинові – що? Посвітить іще до червня І візьме курс на Зірку, яка - не гасне. Нехай же вона і справді ніколи не гасне, та Зірка! Аби ми могли ясно побачити принаймні ще когось із гостей... А тим часом до гурту поетів доєдналась Алла Миколаєнко. А щоб Джинові не було самотньо, привела з собою Діда Мороза. І, кивнувши в його бік, пошепки сказала перехресникам: "Це поки весь новорічний оптимізм, який можу від себе вимагати! А ідея з ялинкою - чудова!" Діду, не знаю, чи ти ще Мороз: нині всі змінюють якщо не ніки, то імена і прізвища в паспортних столах. Ти певно теж змінив, бо приходиш із мокрим снігом, розгубивши свої морозинки зі своєї сивої бороди. Так-от, дідусю, якщо вже ти потеплішав, у новорічну ніч обігрій людей! Ні, не даруй їм обігрівачів і батарей. Розтопи лід, намерзлий на скельцях очей, витягни хворих із заспиртованих лікарень, помолися за рідних і близьких, за тих, що поруч, далеко і в дорозі, за тих, що сильні, але вже не можуть, за тих, що можуть, та не мають сил. Вони не зазиратимуть тобі в мішок, а ти візьми для них у кишеню камінчик щастя. Чуєш, дідусю, чуєш, бо нікому прибирати пасток тіла, бо ці недалекі мед сестрички, святкуючи Новоріччя, у вени не попадають шприцами. Куди їм, білохалатним, когось рятувати, якщо в них шампанське біле напівсолодке. І та половинчастість смаку двоїть їм і шприци, і людей, плювати їм на ці інсульти – вони морозяться. А ти ж найдобріший дідусь у світі! Не бери ти того мішка червоного і важкого, Візьми в кишеню маленький камінчик… І бережи себе, дідусю! Шампанського в них було ще вдосталь, як і свят попереду :))) Тож вони відкоркували ще одну пляшчину шампанського і продовжили святкувати. Пили неквапно: офіційно - берегли новорічні запаси шампанського, бо вони ще стануть в нагоді, коли на сайт почнуть ходити чималі групи перехресних колядників. Але неофіційно - не хотіли п’яніти, бо кожен сподівався на хвилі новорічного настрою і легкого бадьорого сп’яніння написати щось легке і бадьоре, святково-позитивне - вірш! - і одразу поділитися ним біля інтернет-ялиночки. :))) 
| |
| Переглядів: 975 | Коментарі: 6 | Рейтинг: 5.0/2 |
| Всього коментарів: 6 | ||||||
| ||||||
