Категорії розділу | ||
---|---|---|
|
Форма входу |
---|
Пошук |
---|
Наше опитування |
---|
Що означає для Вас літстудія "ПЕРЕХРЕСТЯ"
1. коло друзів та однодумців 2. засіб демонстрації своїх можливостей і свого хисту 3. місце живого спілкування 4. не замислююсь над цим 5. майданчик для старту в літературі 6. місце де можна дізнатися про щось нове 7. можливість обміну енергією 8. місце розваг і відпочинку 9. інше (вказати що саме) Всього відповідей: 27
|
Друзі сайту |
---|
Статистика |
---|
Онлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
Головна » Файли » Наталка ПАСІЧНИК » Вибрані твори |
10.02.2012, 01:32 | |
Вірші з різних збірок
Портрети доби Ренесансу
**** це вже не гра – будь упевнений – це вже не гра поспіх стискає зап’ястя крихкі роздира наші серця затверділі неначе кора пізніх дерев що натужно згинаються долі
смак алкоголю поразки невидимий знак все що я встигну промовити: «ні» або «так» вперто ховаючи попід повіками страх сльози подібні до снігу чи грудочок солі
це вже не гра наче зорі ці крапки над «і» зважені нами загублені як і тоді поміж слідів на холодній брунатній воді поміж відлунь до яких я не звикну ніколи
**** Г. Г. дивна моя обертаю всі спомини в пил ніби ножа уникаю обіймів холодних світяться в дзеркалі наче видіння скорботні обриси серця подібні до обрисів крил
як же так сталось – на білих зап’ястях рубці бісером сірим засипані лінії муки котяться котяться сльози мені по лиці падає падає сніг на листи і на руки
безум єднання і безум терпкого жалю – все що ми мали і все що я втрачу віднині дивна моя чи повірите в слово «люблю» саме тепер коли вірити в інше повинні?
Гра в три руки
**** ніхто не згадає орнамент твоєї долоні
**** антологія місяця – вісім листів із минулого
Пастух бджіл
**** ще сніг шукає місця де би впасти і звірі крізь густий снують туман минаючи тугі іржаві пастки зціляючи холодне віття ран
їх тіні линуть з того боку лісу їх голоси змовкають десь вгорі їх душі що врятуються опісля вже зараз щось карбують на корі
пройме зіниці вогка прохолода і той хто вів їх той пірне туди аж сніг умить обернеться на воду і попіл вкриє сплутані сліди
**** з гіркої трави її диму густого зі слів що не вимовиш жодною з мов безмежно углиб проростає дорога і знаки лишає на дні підошов
долоні твої у яких по червінцю аби відкупитись від чорних почвар йдемо і безодня під нами іскриться немов не вдалося позбутися чар
так мокре пташа затріпоче між листям і звістка сумна не дійде до людей що ліс обернувся опівночі містом а отже тепер нас ніхто не знайде
**** кому слова кому щілини в дверях ледь-ледь та й згасне світло у вікні ми - те що інші знайдуть на папері і те що потім зникне у вогні
тому так легко йти вночі на запах тому так важко стукати в серця до звірів що стоять на задніх лапах й не знають мови іншої ніж ця
**** тінь між деревами синій небес гобелен лічиш звірят редагуєш свої манускрипти свічка горить та чи встигнеш усіх відмолити зваживши лиш на сумну послідовність імен?
мавки й почвари заквилять під хвоєю – і місяць осяє стривожено грудочки моху йтимеш три ночі допоки не згубиш дорогу раптом спіткнувшись об кроки чиїсь у пітьмі
повінь печалі за душами сов і зайців мокрих сердець їхніх майже не чутно у зливі безвісті зниклий в пісках гімалайських масивів ти не дізнаєшся хто з них таки уцілів
**** ти або я – я або голос чорна китайка червоний китай в бік божевілля - останнього кола не повертай не повертай
шеляг розмінний – в котрому сторіччі довго бринітиме у темноті? світла осіннього смуги зустрічні ти або голос – я або тінь
так з-під коліс витікає дорога вузько в зіницях тісно плечу ти ще покличеш та поряд нікого хто би почув
| |
Переглядів: 1731 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всього коментарів: 0 | |