Категорії розділу

"Гарячі" новини [7]
анонси актуальних події, заходів, ідей
Бліц-коментування "біжучих" літподій [5]
АВЛ // Актуальна вітчизняна література: класика і сучасність [5]
Живі і невмирущі... Класики і наші сучасники... Ті, про кого говорять і про кого мовчать... Невідомі і призабуті...
Світова література: ретроспектива і сучасність [1]
Теорія літератури [0]
Жанри, напрями, стилі, індивідуально-авторська манера...
Анна БАГРЯНА [2]
Авторська сторінка
Тетяна ВИННИК [2]
Авторська сторінка
Геннадій ГОРОВИЙ [2]
Авторська сторінка
Ірина НОВІЦЬКА (ДЕМЕНТЬЄВА) [0]
Авторська сторінка
Олеся ОВЧАР [2]
Авторська сторінка
Наталка ПАСІЧНИК [2]
Авторська сторінка
Лариса РАДЧЕНКО [2]
Авторська сторінка
Маргарита ЧЕРНЕНКО [2]
Авторська сторінка
КНИЖКОВА ШАФА [1]
про нові видання

Форма входу

Пошук

Наше опитування

Що означає для Вас літстудія "ПЕРЕХРЕСТЯ"
1. коло друзів та однодумців
2. засіб демонстрації своїх можливостей і свого хисту
3. місце живого спілкування
4. не замислююсь над цим
5. майданчик для старту в літературі
6. місце де можна дізнатися про щось нове
7. можливість обміну енергією
8. місце розваг і відпочинку
9. інше (вказати що саме)
Всього відповідей: 27

Друзі сайту

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
П`ятниця, 29.03.2024, 07:39
Вітаю Вас Гість
Головна | Реєстрація | Вхід | RSS

Перехрестя

Автори. Твори. Події... Коротко і розлого

Головна » Файли » Бліц-коментування "біжучих" літподій

Чим живемо? Письменницький з'їзд як місце спілкування
20.11.2011, 01:09

Чим живемо?

Під час другого туру виборів Голови НСПУ на VI письменницькому зїзді мені пощастило поспілкуватися з багатьма письменниками різних поколінь, хоча свідомо намагалась обирати наймолодших, звісно, то не завжди вдавалося, бо серед делегатів молодих (від 20 до 40 років) було заледве 1/19 частина. У перерві після голосування мені вдалося погомоніти про цікавинки життя і творчості  топ-десятки непересічних особистостей. А дізналася про таке.

Одна з наймолодших – Оленка Ткачук – поетка із Хмельницького, із сумовитою, але від того не менш чарівливою, посмішкою зізналася, що її ніхто не підтримує, але не все так погано, адже найближчі родичі усе ж цікавляться її творчістю, аби, порівнявши із здобутками інших, упевнитися, що вона таки найкраща.

Оксана Бойко (до речі, з Оленою Ткачук вони однолітки), прозаїк із Харкова, розповіла, що пише з 12-ти років і навіть поділилася дивовижною історією написання першого твору. Бажання складати рядок до рядка в Оксанки виникло, коли вона побачила з вікна двох дівчаток, які, тримаючись за руки, везли кожна свої санчата. А ще Оксана розповіла про започаткований у Харкові фестиваль «Перехрестя».

Анна Малігон пообіцяла невдовзі нарешті видати книжку поезій, а також процитувала зворушливий поетичний витвір свого синочка: «Земля і сніг – то кіт наш чорно-білий».

Павло Щириця теж зізнався, що от-от його нова книжка «вирине» на світ. А на запитання, хто чи що його наснажують на творчість, констатував, що найбільше – ті, хто вже полишив цей світ. А потім сказав щось загадкове: «світанок чи захід сонця, що розтягуються на горизонті в одну кольорову смужку, коли ти їдеш у потязі «Санкт-Петербург – Київ»… хіба вони не надихають?!»

Ольга Ляснюк, філігранна верлібристка з Волині, поділилась досвідом спілкування з читачами-дітьми: якось після виступу до Ольги підійшла дев’ятирічна дівчинка, аби придбати книжку. Ольга порадила їй звернутися до інших, адже, як вважає, її творчість більш зрозуміла дорослішим читачам. Але дівчинка повіла, що бажає мати саме її книжку і пояснила: якщо мені купують одяг на виріст, то чому я не можу придбати собі книжку на виріст?

Олексій Нікітін також має радісну новину: до кінця року вийде перша «паперова» версія його роману «Маджонг», що побачить світ в московському видавництві «Ad Marginem».

Сергій Пантюк  відкрив одну з таємниць юності, коли він їздив у громадському транспорті з «депутатським» квитком, всередині якого стояли печатки і «все як слід», але написано було «почесний заєць». А найкраще в житті, коли ти повертаєшся додому, і тебе обсідають діти. А якось його син захоплено вигукнув по телефону: «Тату, таточку, у нас тут утретє випав перший сніг!»

Ігор Павлюк продемонстрував унікальну колекційну люльку із кістки, подарунок із Німеччини, а також пожалівся, що втомився писати передмови до книжок дівчат, яких до нього (і тих, і тих) вишикувалась ціла черга.

Сергій Батурин щедро ділився спогадами (особливо про світлої памяті Ігоря Римарука) і планами на майбутнє. А ще нарешті у журналі «Київ» повністю надруковано один із його романів. А ще Сергій має машину із незвичайним «назвиськом» – Болівар, яке закріпилося з легкої руки його онучки.

Сергій Пономаренко сумно зізнався, що натхнення пішло, нога болить… Але тим не менше наприкінці року вийде друком його новий роман. До речі, Сергій ніколи в житті не писав поезій, навіть не починав. А взагалі то він пише років десять, і вже за цей час створив і видав 15 романів.

Отож письменники, незалежно від віку, жанрових і тематичних уподобань у творчості, живуть таки цікаво, пишаються новими книжками і «витівками» власної малечі.

Категорія: Бліц-коментування "біжучих" літподій | Додав: Ostashkіna | Теги: Сергій Батурин, Ольга Ляснюк, Ігор Павлюк, Сергій Пономаренко, Анна Малігон, життя і творчіть
Переглядів: 678 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 5.0/1
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]