2016

ОН-23

Місто, в якому немає тебе (Назва добірки)

АВІА

Спитай капітана, чи буде у Франкфурті сніг.

Спитай капітана, чи буде у Франкфурті вечір.

Зізнайся цим крилам, як навіть собі би не зміг,

що ти долетіти до пункту посадки приречений.

Віддайся цим крилам, вони ж бо тобі, як життя:

який не який, але засіб лишатись немертвим.

Спитай капітана… Він любить, коли мерехтять

сигнальні вогні, що збирають страхи, мов пожертву.

Спитай капітана… Він знає що сниться морям,-

дванадцять  повітряних тисяч для нього не відстань,-

почувши їх дихання , глибоко дихає сам,

а небо,  відтак, подається  і більше не тисне.

Cпитай капітана -  розкаже про відчаю смак,

чому означає лиш крапку  у небі для когось.

Розкаже про Франкфурт, про сніг і про те, що літак,

коли не посадить – виною цьому випадковість.

ДИМ

Якщо все, що ти маєш – це дим,

довірся йому , поєднайся з ним.

Дим – це засіб, дим – це одна з причин

бути усім і всюди, бути ніде й нічим.

Дим не шукає правди, не судить і не кричить.

Дим розчиняє пам’ять, отже дає спочинок.

Нава у ньому пружна й сива, як пелена,

аби втопити муку, топить себе вона.

Якщо єдиний, хто любить тебе – це дим,

всмоктуй його загрозу, називай його золотим.

Слідуй його бездоріжжям й дорогами – він заведе

туди, де ти маєш бути. Не запитуй як, не цікався де.

Головне просто десь опинятися, головне відчувати бодай якусь суть,

бачити велич люті, що її циклони несуть.

Дим залишиться поруч, зведений в абсолют.

Дим розповість про тебе сотням міських споруд.

Якщо єдине, чого ти хочеш – це дим,

пий його, наче ліки, наїдайся ним.

Затуляй ним сором, загортай у нього страхи,

Вітай його як володаря усіх волоцюг і стихій.

Випускай його з себе як демонів і чортів,

тобі його не впіймати, від нього тобі не втекти.

Ти Альфа, а він Омега, між вами – холодний вогонь.

Хочеш пізнати катарсис – ось він, візьми його.

Якщо єдине, у що ти віриш – це дим,

Повернися до нього обличчям, втомленим і блідим.

Зробися його адептом, назвися його носієм,

він з тобою розділить усе нестерпне твоє.

Він не зречеться тебе з набором твоїх проказ,

плач у нього на грудях, як плакав уже не раз.

І навіть якщо у фіналі він тебе ненароком уб’є,

принаймні, дим – це єдине, що а priori у тебе є.

Він тебе зачаклує, він тебе прихистить,

хоча б на кілька глибоких вдихів,

хоча б навіки,

хоча б на мить.